26 червня на платформі Netflix викотили комедійний фільм “Братик”, де веселити глядачів взявся колишній американський реслер Джон Сіна та американський же комік Ерік Андре. Та чи вийшло у них це зробити, витираючи сльози з обличчя, але не від сміху, розповідаємо в огляді нижче.
Читайте также: Через рекордну спеку у Франції вимкнено ядерні реактори: чи загрожує Україні такий сценарій?
Плюси:
на кілька дійсно смішних епізодів фільм справді спромагається; можна спробувати, якщо вам подобаються невибагливі комедії, що не цураються вульгарних жартів;
Мінуси:
це надто шаблонно, ледаче і недостатньо кумедно, щоб претендувати на притомну вечірню розвагу;
ITC.ua
“Братик” / Little Brother
Жанр комедія
Режисер Метт Спайсер
У ролях Джон Сіна, Ерік Андре, Мішель Монаган, Крістофер Мелоні, Шеррі Кола, Калеб Гірон, Бен Елерс, Брайс Гейсар, Періс Гілтон
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb
Успішний нью-йоркський рієлтор Радд Ленді готується до знакової події — його запросили в популярне реаліті-шоу. Там Радд матиме нагоду показати себе з привабливого боку репутаційно, а також довести усім навколишнім, зокрема своєму ще більш успішному старшому брату Джошу, що він — не ликом шитий. Це для героя надзвичайно важливо. Однак його плани та, зрештою, життя йдуть шкереберть, коли на горизонті з’являється Маркус Пінчел, який колись у дитинстві був учасником соціальної програми разом з Раддом. І останньому від цього братерства буде геть непереливки.
Дай Боже здоров’ячка Джону Сіні! Комедії з цим невтомним здорованем явно претендують на окремий піджанр, як, наприклад, “блокбастери з колишнім колегою-реслером Двейном Джонсоном” або “фільми з Джекі Чаном” (а як щодо творіння, де Сіна ділить знімальний майданчик з гонконзьким майстром бойових мистецтв — було й таке).
Суть у тому, що глядачі напевно знають ще до перегляду, чого очікувати від чергової екранної появи цього м’язистого хлопця у спробах повеселити публіку. І що нічого видатного, найімовірніше, не станеться (ну окей, танець в “Миротворці” був неповторним). У цьому навіть є якась своя чарівність, бачиться беззаперечна користь.
От і у випадку з “Братиком” ви можете передбачити, що це за кіно. Тим паче, що виходить воно з-під крила Netflix, де контент нерідко сприймається як бездушний конвеєр. Чи дурнувата це комедія? Так. Чи шаблонна вона? До мозку кісток. Чи смішна? Часом так, але здебільшого ні.
Читайте также: Одна сім’я, два прапори: брати на ЧС-2026, яких доля може звести між собою
За результат тут відповідають два сценаристи, це Джеррад Пол та Ендрю Моґель, а також режисер Меттью Спайсер. Усі троє вже давно та, мабуть, безповоротно перемикнулись на телевізійно-серіальну продукцію, хоча на ранніх етапах пробували свої сили в повнометражному кіно. Пол та Моґель, наприклад, писали сценарій до “Завжди кажи “ТАК” (2008) з Джимом Керрі, а Спайсер дебютував з добре прийнятої критиками драмедії “Інгрід їде на Захід” (2017).
І давайте будемо відвертими, вищезгадане тріо явно не вистрибувало із штанів при написанні та постановці “Братика”. Це втомлена та ледача комедія, творці якої так і не визначилися, чи вони хочуть жартувати у дусі найбільш ідіотських нетлінок з Адамом Сендлером, чи, в рамках жанру, оспівувати добро, сімейні цінності та оце все. А там ніша забита під зав’язку, адже цим займається ледь не кожен літній блокбастер щосезону — від того ж “Форсажу” до вчорашньої “Суперґьорл”.
Не все у новинці катастрофічно погано, адже поряд з невдалими сценами на кшталт “як подзюрити з салону автівки через вікно” існують жарти про м’ятний напій після, вже кажемо як є, анілінгуса (напевно, це найбільше падіння в акторській кар’єрі Мішель Монаган, хоча, здавалося б, після “Сімейного плану” гірше вже не буде). А їдкі сатиричні випади на адресу фейкової телевізійної індустрії — це взагалі найкраще, що трапилося з фільмом. Цю тему належним чином розвинути б. Камео Періс Гілтон, яку автор цих рядків ледь впізнав, знову ж таки, цілком собі дотепне.
На жаль, поодиноких променів світла у царстві несмаку замало, щоб претендувати на смішну дурницю на вечір. Іншими словами, вираз обличчя, як у Сіни, коли той дивився на персонажа Еріка Андре, тут ловиш значно частіше за приводи для щирого сміху.
Джон Сіна грає типового Сіну і найбільшу гаму емоцій видає не у псевдодраматичних епізодах, а якраз під час сцени горезвісного римінгу. Ерік Андре, який не так давно засвітився на іншому стримінгу у ще більш безглуздій комедії “М’ячі догори”, так і не може визначитися, чи то пуститися берегів (чоловічі голі зади у відповідних сценах додаються, хоча дублеру Шварценеггера у двох останніх “Термінаторах” Бретту Азару напевно не звикати до подібних перфомансів), чи вдаритися у проникливу братерську історію.
Єдині, хто може радіти, якщо такі є, це персональні шанувальники Сіни. Цього року очікуються ще дві прем’єри з ним. Це комедійно-анімаційний фільм “Койот проти Акме”, що вийде в український прокат 1 вересня, та намічений на жовтень пригодницький бойовик Matchbox: The Movie. Поки ж задовольняємося жартиками про м’ятний коктейль та нестандартні способи сечовипускання.
Читайте также: Обережно, емейзінг: iPhone 18 може мати дивні 9Гб RAM, заборонені китайські чипи та залежність від Samsung
Висновок:
Прохідна нісенітниця з кількома потішними моментами.
