Рецензія на фільм “Зловісні мерці: у вогні” / Evil Dead Burn

Франшиза “Зловісні мерці” для багатьох завершилася ще на культовій трилогії Сема Реймі, а приємним бонусом через роки став хіба що серіал “Еш проти зловісних мерців”. Усе, що виходило після цього, дедалі частіше викликало питання про доцільність продовження серії, яка поступово втрачала власну ідентичність. Чи вдалося “Зловісним мерцям: У вогні” довести, що франшиза ще має чим здивувати, чи це лише чергова спроба заробити на відомій назві? Нумо розбиратися.

Читайте также: Перегрів відеокарт RTX 50: модери розблокували функцію визначення оптимальної температури

“Зловісні мерці: у вогні” / Evil Dead Burn

Жанр горор, містика, трилер
Режисер Себастьєн Ванічек
У ролях Сухайла Якуб, Хантер Дуен, Танді Райт, Ерролл Шенд, та ін.
Прем’єра 9 липня 2026 року, кінотеатри

“Зловісні мерці: У вогні” розповідають історію групи людей, які опиняються в ізольованому місці, де випадково пробуджують давнє зло після знайомства з проклятою книгою Некрономікон. Те, що починається як звичайна поїздка, дуже швидко перетворюється на справжній кошмар, у якому одержимість поширюється мов вірус, а кожна нова хвилина лише збільшує кількість крові, жертв і відверто моторошних сцен. Героям доводиться не лише боротися за власне життя, а й протистояти силам, які майже неможливо зупинити.

Як на мене, ця франшиза й справді мала завершитися ще на легендарній трилогії Сема Реймі. Максимум — повноцінний перезапуск із новим баченням, але точно не нескінченні продовження. Втім, серію вирішили розвивати й далі, і поки що не сказати, що дуже вдало. Хоча “Повстання зловісних мерців” Лі Кроніна у 2023 році загалом сприйняли позитивно, саме тоді франшиза остаточно почала змінювати власну ідентичність.

Адже “Зловісні мерці” завжди були не лише про літри крові, розкидані кінцівки й максимально жорстокий боді-горор. Сем Реймі свого часу знайшов для цієї серії ту саму родзинку, яка й зробила її культовою: абсолютно божевільний чорний гумор, що регулярно скочувався у відвертий абсурд, але саме завдяки цьому працював бездоганно. Саме цей дивний баланс між жахом і комедією вирізняв франшизу серед десятків інших горорів, і, на жаль, саме його сучасні продовження поступово почали втрачати.

Схоже, саме Лі Кронін започаткував для серії новий напрямок. Він став набагато похмуріший, жорстокіший і серйозніший. Його “Повстання зловісних мерців” майже повністю відмовилися від тієї шаленої суміші жахів і чорної комедії, яку колись вигадав Сем Реймі, зробивши ставку на максимально кривавий боді-горор. Так, фільм теж місцями скочувався в абсурд, але цей абсурд уже працював зовсім інакше. Якщо у Реймі він викликав нервовий сміх і робив те, що відбувалося на екрані, ще більш божевільним, то у Кроніна він лише підкреслював загальну жорстокість.

Втім, там, де “Повстання зловісних мерців” ще хоч якось чіпляли атмосферою та героями, “У вогні” вже починають помітно просідати. Історія здається менш цілісною, а за персонажів банально не хочеться переживати. Вони надто картонні, їхні характери або майже не розкриті, або навпаки настільки гіперболізовані, що перестають сприйматися як живі люди. Через це більшість емоційних сцен просто не працює. Коли хтось опиняється в небезпеці, ти не співпереживаєш, а лише чекаєш, яким саме способом його відправлять на той світ. І для горору, який намагається бути серйозним, це, мабуть, одна з найбільших проблем.

Читайте также: Попри скорочення: id Software вже працює над новим DOOM

Проблема лише в тому, що дуже швидко це перестає працювати як хорор. Коли кров ллється практично безперервно, а нові способи калічити людей з’являються кожні кілька хвилин, усе це вже не викликає огиди чи страху, а починає банально втомлювати.

Лі Кронін у “Повстанні зловісних мерців” значно винахідливіше працював із боді-горором, поступово нарощуючи рівень жорстокості аж до фіналу. Саме через це окремі сцени буквально викручували шлунок. Тут же насильства не менше, а можливо, навіть більше, але воно хаотично розкидане по всьому хронометражу. Фільм постійно відволікається на нескінченну біганину, через що криваві епізоди вже не справляють того ефекту, на який явно розраховували автори.

Зате в одному аспекті стрічка працює майже бездоганно і це у динаміці. Щойно відбувається подія, яка запускає основний сюжет, фільм буквально перестає гальмувати й летить уперед на максимальній швидкості. Перепочинку майже немає, а темп не просідає практично до самих титрів.

Дуже допомагають цьому якісний монтаж і справді сильна операторська робота. Особливо запам’ятовується одна зі сцен, знята одним довгим кадром, яка виглядає настільки ефектно, що легко може стати однією з найкращих у всій франшизі. Саме в технічному плані “У вогні” виглядає значно впевненіше, ніж у сценарному.

З акторською грою ситуація значно простіша. Вона тут існує швидше як необхідний фон для всіх цих кривавих подій. Одні герої постійно кричать і тікають, інші перетворюються на одержимих і починають їх переслідувати і так майже весь фільм. Виділити хочеться хіба що Хантера Дуена.

Щоправда, після “Венздей” настільки звикаєш бачити його в образі психопата, що ледь не кожної сцени чекаєш, коли він знову перетвориться на Гайда й почне розкидати всю цю пекельну нечисть. Загалом же актори свою роботу виконують нормально, але сказати, що хтось із них справді запам’ятовується, навряд чи вийде.