Рецензія на фільм “72 години” / 72 hours

Кевін Гарт за останнє десятиліття сформував навколо себе дуже конкретний образ у комедійному жанрі. Його маленький зріст, велика енергія, постійний крик, перебільшені ситуації і жарти, які або потрапляють точно в ціль змушують задуматися чи справді це повинно бути смішно. Його новий фільм “72 години” не намагається ламати цю формулу чи показати актора з нового боку, адже тут усе максимально знайоме для жанру комедії. Але чи означає це, що перед нами чергове прохідне кіно від Гарта? Нумо розбиратися.

Читайте также: Перший трейлер 3 сезону “Володар перснів: Персні влади”: Саурон починає створювати Єдиний Перстень

“72 години” / 72 hours

Жанр комедія
Режисер Тім Сторі
У ролях Кевін Гарт, Марселло Ернандес, Теяна Тейлор, Енді Ґарсіа, Мейсон Ґудінґ, та ін.
Прем’єра 24 липня, 2026 року, Netflix

Через кумедну випадковість дорослий чоловік опиняється у груповому чаті, де молоді хлопці планують свою майбутню парубоцьку вечірку. Те, що мало бути просто непорозумінням, несподівано перетворюється на початок шаленої триденної пригоди. Замість того щоб залишитися осторонь, 40-річний незнайомець вирішує приєднатися до компанії та разом із хлопцями занурюється у світ безумних ситуацій, несподіваних поворотів і моментів, які ще довго не вдасться забути.

Якщо ви добре знайомі з творчістю Кевіна Гарта, особливо з його роботами останніх років десяти, то приблизно розумієте, який досвід на вас чекає цього разу. “72 години” не намагається винайти велосипед і точно не претендує на звання нової сторінки в історії комедійного жанру.

Але, на диво, цього разу все не настільки погано, як можна було очікувати. Так, фільм регулярно скочується у крінж, а велика частина гумору побудована на різниці у віці між героями, незручності дорослого чоловіка серед молодшої компанії та максимально перебільшених ситуаціях. Проте серед цього хаосу все ж знаходяться цікаві моменти. Їх небагато, але сам факт, що деякі жарти змушують посміхнутися, уже можна вважати маленькою перемогою для такого типу кіно.

Окремо варто відзначити, що за фільмом несподівано легко стежити. У часи, коли багато комедій можуть розтягувати одну і ту саму ідею на дві години, “72 години” хоча б розуміє необхідність рухатися вперед. Тут постійно щось відбувається, а герої то опиняються у черговій проблемі, то роблять ще гірший вибір, ніж минулого разу.

Читайте также: Рекорди, голи і те, про що FIFA мовчала: “темна” спадщина ЧС-2026

Вони можуть напитися до стану повного хаосу, а через кілька хвилин уже абсолютно випадково вкрасти наркотики у місцевого кримінального авторитета. Так, звучить не дуже винахідливо. Так, ви приблизно розумієте, куди все рухається. Але головне фільм не дає занудьгувати.

Акторський склад фільму теж приємно дивує. Кевін Гарт, звичайно ж, знову грає Кевіна Гарта. Він не намагається показати якийсь новий діапазон чи несподівану драматичну сторону. Його енергія, темп і комедійна манера настільки впізнавані, що навіть знайомі прийоми все одно частково працюють.

Теяна Тейлор, номінантка на Оскар, отримує не так багато екранного часу, але буквально забирає кожну сцену, у якій з’являється. У неї є та сама харизма, коли персонаж може просто стояти в кадрі, але все одно привертати увагу.

Серед молодших акторів варто відзначити Мейсона Гудінга, сина Куба Гудінга-молодшого, якого багато хто може пам’ятати за останніми частинами “Крику”. Він добре тримається у компанії більш досвідчених акторів і додає своєму персонажу необхідної енергії. Ну і приємним сюрпризом стає поява Енді Ґарсії. Шкода лише, що його роль скоріше нагадує розширене камео, бо дивитися на нього завжди приємно.

При цьому стрічка несподівано добре працює і візуально. Сонячний Маямі тут показують саме таким, яким його хочеться бачити в подібних комедіях. Усе це не додає фільму глибини, але чудово створює потрібний настрій легкої пригоди і допомагає трохи пом’якшити враження після фінальних титрів.

Окремо варто відзначити технічну сторону. Операторська робота на диво приємна, кадри виглядають живими та енергійними, а музичний супровід добре підкреслює темп і настрій окремих сцен. Навіть єдина бійка на весь фільм поставлена на диво добре. Вона вийшла драйвовою, веселою і чудово вписується у загальний абсурдний тон цієї історії.