Автор: admin

  • Нобелівську премію з хімії отримали творці металорганічних каркасів

    Нобелівську премію з хімії отримали творці металорганічних каркасів

    Цьогорічними лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Сусуму Кітагава, Річард Робсон та Омар М. Яґі за дослідження металорганічних каркасів.

    Сусуму Кітагава з Кіотського університету зробив низку видатних робіт у період з 1997 по 2009 рік. Він першим встановив, що координаційні полімери можуть бути пористими. До цього вважалось, що їхня структура щільна. Кітагава продемонстрував, як ці пористі полімери всмоктують молекули газу. Згодом японський вчений дослідив зміну їхньої структури під впливом зовнішніх сил.

    Річард Робсон з Університету у Мельбурні ще у 1989 році першим синтезував пористий координаційний полімер. Він також передбачив, що у подальшому їх можна зробити значно стійкішими. Його передбачення пізніше підтвердив Сусуму Кітагава.

    Омар М. Яґі — уродженець Йорданії, який згодом емігрував до США. Нині він працює у Каліфорнійському університеті в Берклі та вважається засновником нового напряму ретикулярної хімії. Вона об’єднує молекули в стійкі пористі кристалічні каркаси. Науковець розвинув концепцію контрольованого синтезу матеріалів на молекулярному рівні, проклавши шлях до створення каркасів з передбачуваною структурою.

    Наразі металорганічні каркаси використовуються для зберігання водню й метану. MOF застосовують також для вловлювання та зберігання CO₂. Ці конструкції також розділяють газові суміші та слугують фільтрами та сорбентами у водоочисних системах.

    MOF використовуються для створення сенсорів та детекторів. М’які каркаси здатні відкривати або закривати пори під впливом зовнішніх чинників, що дозволяє керувати поглинанням та вивільненням речовин.

    У 2024 році лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон М. Джампер за досягнення у вивченні білків. Бейкер створив нові типи білкових молекул, а Гассабіс і Джампер — розробили модель штучного інтелекту AlphaFold.

    У 2023 році Нобелівською премією з хімії були нагороджені Моугі Бавенді, Луїс Брус та Олексій Єкімов за створення частинок настільки малих, що їхні властивості визначаються квантовими явищами. Ці частинки назвали квантовими точками, вони наразі мають велике значення в нанотехнологіях.

    Ми вже писали, що Нобелівську премію з фізики цьогоріч присудили Джону Кларку, Мішелю Девору та Джону Мартінісу за відкриття ефектів макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному ланцюзі.

    Джерело:   Комітет Нобелівської премії

    https://itc.ua/ua/novini/nobelivsku-premiyu-z-himiyi-otrymaly-tvortsi-metalorganichnyh-karkasiv/

  • Астрономи проґавили: астероїд пролетів над Антарктидою ближче, ніж супутники

    Астрономи проґавили: астероїд пролетів над Антарктидою ближче, ніж супутники

    Минулого тижня невеликий астероїд пролетів повз Землю, ближче, ніж більшість супутників. Астрономи помітили його лише через кілька годин.

    Подія сталась у вівторок, 30 вересня. Астероїд розміром з жирафу пролетів над Антарктидою на висоті 428 км. Неочікуваного космічного гостя помітили тільки через кілька годин за допомогою даних спостережень у рамках проєкту Catalina Sky Survey — фінансованою NASA місією зі спостереження за навколоземними об’єктами.

    За даними Європейського космічного агентства (ESA), завширшки астероїд складав від 1 до 3 метрів. Він не представляв безпосередньої загрози для планети та мав би згоріти в атмосфері, якби досяг її. Однак навіть такі невеликі космічні об’єкти можуть створювати проблеми для супутників та інших апаратів на навколоземній орбіті. Цей астероїд пролетів на тій самій висоті, на якій зазвичай обертається Міжнародна космічна станція. На щастя, на його шляху не опинилось жодного космічного апарату.

    NASA та ESA постійно відстежують тисячі невідомих навколоземних об’єктів, визначаючи, які з них несуть ризик зіткнення з нашою планетою. Нині жоден відомий об’єкт не становить значної загрози для нашої планети протягом як мінімум 100 років

    Для того, аби віднести астероїд до категорії потенційно небезпечних, його діаметр має складати не менше 140 м, а орбіта повинна проходити у межах 7,48 млн км від Землі, що приблизно у 20 разів перевищує відстань між Землею та Місяцем. Астероїд 2025 TF значно менший за це порогове значення, що може також пояснювати, чому він уникав виявлення до тих пір, поки не пролетів повз. 

    Астрономи з Управління планетарного захисту ESA спостерігали за астероїдом невдовзі після його виявлення. За даними NASA, цей крихітний космічний об’єкт знову має пролетіти повз Землі не раніше квітня 2087 року. 

    Ми вже писали, що у вересні до Землі наближався астероїд 2025 FA22 , діаметром від 130 до 290 метрів, якому астрономи до цього прогнозували зіткнення з нашою планетою.

    Астрономи також уважно стежать за астероїдом 2024 YR4, якому спочатку прогнозували зіткнення з Землею, а потім з Місяцем у 2032 році.

    У NASA успішно продемонстрували ефективність застосування кінетичного імпактора у 2022 році, у рамках місії DART (Double Asteroid Redirection Test), коли зонд врізався в астероїд Діморф, супутник більшого астероїда Дідим. Цю місію вважають успішною, однак результати нового дослідження демонструють , що уламки астероїда поводяться не так, як очікувалось, що ставить під сумнів успішність майбутніх подібних місій.

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/astronomy-progavyly-asteroyid-proletiv-nad-antarktydoyu-blyzhche-nizh-suputnyky/

  • Сузір'я Starlink втрачає 1-2 супутники щодня — вони згорають або падають на Землю

    Сузір'я Starlink втрачає 1-2 супутники щодня — вони згорають або падають на Землю

    SpaceX активно нарощує своє мегасузір’я Starlink, довівши загальну кількість супутників на орбіті на цей час до 8500. Однак є й зворотна сторона медалі: за словами астрофізика Гарвард-Смітсонівського центру Джонатана Макдауелла, щодня сузір’я втрачає 1-2 супутники, які згорають в атмосфері або ж фрагментами падають на Землю. Науковець прогнозує, що це число може зрости до 5 на день у найближчі роки, особливо, якщо інші мережі, Amazon Kuiper або ж китайські, наслідують плани SpaceX.

    10 000 супутників за 6 років

    З моменту запуску програми у 2019 році SpaceX запустила на низьку навколоземну орбіту близько 10 000 супутників. За підрахунками Макдауелла, на цей час активними є 8500, решта — виведені з експлуатації або ж зазнали падіння і згоріли в атмосфері Землі.

    Оскільки супутники обертаються навколо нашої планети на висоті близько 550 км, то можуть повільно втрачати висоту і зрештою знову увійти в атмосферу — здебільшого вони повністю згорають, але фрагменти все ж можуть дістатися землі.

    На відео: астронавт NASA Дон Петтіт зняв з МКС синхронний проліт десятків Starlink над Землею

    My best sighting of a Starlink satellite “train” from orbit! pic.twitter.com/WratClL8NJ

    — Don Pettit (@astro_Pettit) October 7, 2025

    Супутники “хочуть” додому

    Аналіз Макдауелла показує, що супутники потребують заміни в середньому кожні 5 років. Зважаючи на те, що SpaceX планує розширити сузір’я до 30 000 супутників, то кількість “непланових” повернень може зрости в рази — у найближчі роки до 5 на день.

    Ситуація із падіннями погіршиться, якщо інші компанії активізують власні проєкти — в такому випадку на низькій навколоземній орбіті може з’явитися до 50 000 супутників.

    Сонячні бурі та синдром Кесслера

    Термін служби супутників сильно залежить від сонячної активності. Коли тривають сонячні бурі, верхні шари атмосфери розширюються, збільшуючи опір повітря та змушуючи супутники швидше втрачати висоту. Відомий приклад: у лютому 2022 року близько 40 супутників Starlink було втрачено в результаті геомагнітної бурі .

    На відео: “старлінкопад” над Пуерто-Рико у лютому 2022 року

    Є й інша біда: зіткнення об’єктів на орбіті призводить до появи уламків. Їх щільність на орбіті продовжує зростати, тим самим збільшуючи ймовірність космічних ДТП. Фактично, одне зіткнення може спричинити ланцюгову реакцію з кількох. Теоретичний розвиток подій, який науковці прозвали синдромом Кесслера.

    “Найближча до Кесслера область космосу — це діапазон від 600 до 1000 кілометрів”, — каже Макдауелл. “Вона повна старих радянських ракетних ступенів та іншого обладнання, і чим більше ми туди додаємо, тим більша ймовірність виникнення синдрому Кесслера”.

    В інтерв’ю The Register Макдауелл каже, що синдрому Кесслера можна уникнути “активними” маневрами супутників, тобто націленим виведенням з орбіти. Поточна стратегія SpaceX базується на використанні двигунів супутників для переміщення у місце, де вони відчують опір атмосфери та згорять — те, що астрофізик називає “неконтрольованим, але допоміжним” поверненням.

    Вплив на атмосферу

    Так само є вплив на атмосферу Землі: під час повернення об’єкти утворюють частинки оксиду алюмінію, які накопичуються у вищих шарах повітря. Згідно з моделюванням американських дослідників, за поточних планів розвитку космічної галузі вже до 2040 року в атмосферу щорічно “викидуватимуть” до 10 000 тонн оксиду алюмінію. Цього достатньо, щоб нагріти верхні шари атмосфери (мезосферу/термосферу) приблизно на 1,5 °C та, можливо, змінити хімічні процеси в озоновому шарі.

    Звісно, ці цифри базуються на моделюванні з невизначеностями й сильно залежать від фактичної кількості, складу та розміру супутників, які згорають. Типовий супутник Starlink важить близько 250 кг і “виробляє” близько 30 кг оксиду алюмінію.

    Джерело: EarthSky , PC World , The Register

    https://itc.ua/ua/novini/suzir-ya-starlink-vtrachaye-1-2-suputnyky-shhodnya-vony-zgorayut-abo-padayut-na-zemlyu/

  • Реальний доктор Хаус: клінічний "детектив" розплутав прості причини складних симптомів

    Реальний доктор Хаус: клінічний "детектив" розплутав прості причини складних симптомів

    Думаєте доктор Хаус, це суто вигаданий персонаж, який існує тільки у кіно? А ось і ні. Видатні та не менш талановиті клініцисти існують і в реальному житті.

    У США до відділення невідкладної допомоги Массачусетської лікарні потрапив 36-річний чоловік у вкрай важкому стані через низку складних порушень. Його випадок виявився настільки заплутаним, що до справи довелось долучити досвідченого клініциста. 

    У пацієнта були виявлені порушення у легенях, кишківнику, крові, печінці та лімфатичній системі. На час його госпіталізації лікарі не мали гадки про те, що з ним насправді відбувається.

    У звіті підкреслюється, що самопочуття чоловіка погіршилось за 2 тижні до госпіталізації. Він почав відчувати легкий біль у правій нижній частині живота та спині. Ще через 9 днів у хворого з’явилась температура та почало боліти усе тіло. Наступного дня він звернувся по невідкладну допомогу, лікарі поставили йому крапельницю та вкололи знеболювальне. Біль у животі припинилась і чоловіка виписали. Однак вже за кілька днів він знову відчув біль, нудоту, кашель та ускладнене дихання.

    За день до госпіталізації чоловік знову звернувся по невідкладну допомогу. На цей раз він виглядав відверто кепсько. Очі в нього пожовтіли, серцебиття прискорилося, артеріальний тиск впав, а насиченість крові киснем складала лише 85%. Лікарі зафіксували хрипи у легенях, а живіт болів ще сильніше.

    У відділенні невідкладної допомоги лікарі зафіксували в чоловіка кашель із коричневим слизом. Вони також проаналізували анамнез. Пацієнт був уродженцем однієї з країн Центральної Америки, але останні 16 років проживав у США. Він мешкав у передмісті Бостона та працював будівельником. Чоловік не мав ніяких скарг на здоров’я, однак зловживав алкогольними напоями. Зазвичай він випивав чотири-п’ять кухлів пива за вечір у будні дні та до десяти на день у вихідні.

    Аналізи сечі та крові продемонстрували низький рівень тромбоцитів та ознаки захворювання печінки. У легенях було виявлено осередки запалення та інфекції. Результати КТ також виявили збільшену печінку, потовщену жовчну протоку, множинні збільшені лімфатичні вузли, звужений жовчний міхур і тромб у вені правої нирки . Детальний огляд також дозволив виявити  місток з м’якої тканини, що з’єднував дванадцятипалу кишку та праву нирку. 

    Результати подальших аналізів засвідчили зростання концентрації бактерій у крові. Чоловіку почали колоти антибіотики та робити переливання крові з метою збільшити концентрацію тромбоцитів. У перший день після госпіталізації аналізи підтвердили наявність в організмі хворого бактерії Streptococcus anginosus, яка вражає верхні дихальні шляхи. 

    Через складний характер порушень лікарі звернулись до провідного клініциста Гурпріта Дхалівала з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско. Він не зміг виділити якийсь єдиний діагноз, який би пояснював усі проблеми одразу, тому вивів причинно-наслідковий зв’язок. 

    Дхалівал почав з найбільш очевидного, у хворого спостерігався стрімкий розвиток сепсису. Це пов’язувало результати аналізів крові та печінкових проб з бактеріями у крові. Оскільки Streptococcus anginosus часто пов’язана з пошкодженнями шлунково-кишкового тракту, клініцист звернув увагу на дивний місток у кишківнику

    Кишка мала потовщення, що вказувало на пошкодження або виразку. Перемичка між цією частиною кишківника і правою ниркою могла стати місцем проживання бактерій. Інфекція та запалення у цьому місці також могли пояснити утворення тромбу. Але що спочатку спричинило пошкодження дванадцятипалої кишки?

    Гурпріту Дхалівалу вдалось встановити ключову причину усіх порушень. Річ у тім, що зловживання алкоголем призвело до розвитку у хворого аспіраційної пневмонії, коли до легень потрапляють частинки їжі. Одночасно з цим у шлунок чоловіка могли випадково потрапити й інші предмети, оскільки велика кількість етанолу погіршує свідомість та пригнічує захисні рефлекси, такі як кашель або блювотний рефлекс. Це порушує механізми нормальної регуляції верхніх дихальних шляхів та травного тракту. 

    Частіше за все люди випадково ковтають монети, батарейки, прикраси та дрібні кістки. Зазвичай їх можна побачити на знімках. Однак на жодному зі зроблених знімків цього пацієнта ніяких подібних предметів виявлено не було . Дхалівал припустив, що проковтнутий чоловіком предмет має бути органічного походження і, скоріш за все, це зубочистка. 

    “Головним підозрюваним є дерев’яна зубочистка — предмет, який зазвичай можна знайти в клубних сендвічах і використовувати для гігієни ротової порожнини. Ковтання зубочисток часто залишається непоміченим, але після виявлення вони вважаються такими, що вимагають невідкладної медичної допомоги через їхню здатність викликати перфорацію внутрішніх органів та пошкодження судин”, — пояснює Гурпріт Дхалівал. 

    Якби зубочистка повністю пронизала дванадцятипалу кишку, це пояснювало б усі симптоми. Чоловік випив забагато, спровокувавши аспіраційну пневмонію, а після цього ще й проковтнув зубочистку, пошкодивши кишку та спровокувавши сепсис . 

    Дхалівал рекомендував провести ендоскопічну процедуру для пошуку зубочистки у кишківнику. На третій день перебування в лікарні чоловікові зробили процедуру, і, дійсно, зубочистку було виявлено, вона пронизала дванадцятипалу кишку і потрапила у праву нирку. Лікарі оперативно видалили пухлину та призначили чоловікові антибіотики. Він повністю одужав. Через дев’ять місяців спостереження він почував себе добре та утримувався від алкоголю.

    Джерело: ArsTechnica

    https://itc.ua/ua/novini/realnyj-doktor-haus-klinichnyj-detektyv-rozplutav-prosti-prychyny-skladnyh-symptomiv/

  • Вчені спростували міф: спорт не скорочує життя через навантаження на серце

    Вчені спростували міф: спорт не скорочує життя через навантаження на серце

    Нещодавнє дослідження австралійських вчених розвінчує міф про те, що інтенсивні фізичні вправи погіршують стан серця через значні навантаження.

    Результати дослідження продемонстрували, що у фізично розвинених людей частота серцевих скорочень протягом дня нижча, ніж у тих, хто веде малорухомий спосіб життя. Автори  дослідження вказують, що у спортсменів середня частота серцевих скорочень складала 68 ударів на хвилину, тоді як у тих, хто не займається спортом, цей показник складав 76 ударів на хвилину.  За добу це складає 97 тис. 920 ударів серця проти 109 тис. 440 — в людей, що не займаються спортом.

    “Це неймовірна економія — близько 11 тис. 500 ударів на день. Хоча серце спортсменів працює інтенсивніше під час тренувань, нижча частота серцевих скорочень у стані спокою повністю компенсує цей недолік”, — пояснює керівник Лабораторії серця, що працює за підтримки Інституту медичних досліджень Сент-Вінсента та Науково-дослідного інституту серця ім. Віктора Чанга, професор Ла Жерш. 

    Дослідження показало, що у фізично найрозвиненіших спортсменів частота серцевих скорочень у стані спокою складала усього 40 ударів на хвилину. У середньостатистичної людини показник серцевих скорочень складає 70-80 ударів на хвилину. Результати дослідження спростовують давню приказку, популяризовану президентом США Дональдом Трампом, про те, що тіло є батареєю з кінцевим запасом енергії, а фізичні вправи тільки виснажують її .

    “Чим краща ваша фізична форма, тим ефективнішим стає ваш метаболізм. Навіть якщо ви посилено тренуєтеся годину на день, ваше серце б’ється повільніше 23 години, що залишилися. У результаті загальна кількість ударів скорочується”, — зазначає професор Ла Жерш. 

    Як стверджує Ла Жерш, збільшення фізичної активності за дотримання заходів безпеки може покращити роботу серця та знизити довгостроковий ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Фізичні вправи, за його словами, тісно пов’язані з покращенням психічного здоров’я та збільшенням тривалості життя.

    “Усього кілька годин цілеспрямованих тренувань на тиждень можуть підвищити ефективність роботи вашого серця та зробити кожен удар більш значущим. Це може навіть подовжити ваше життя на роки”, — зазначає Ла Жерш. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі JACC: Advances

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-sprostuvaly-mif-sport-ne-skorochuye-zhyttya-cherez-navantazhennya-na-sertse/

  • Вальс у парі: астрономи вперше отримали зображення системи двох близьких чорних дір

    Вальс у парі: астрономи вперше отримали зображення системи двох близьких чорних дір

    Фінські астрономи з Університету Турку вперше в історії оприлюднили зображення двох чорних дір, що обертаються одна навколо одної.

    Пара чорних дір була виявлена завдяки слабким коливанням радіохвиль, зафіксованим телескопами на Землі та у космосі. Виявлені космічні об’єкти знаходяться на відстані 5 млрд світлових років від Землі і мають 12-річний орбітальний цикл.

    Менша чорна діра була захоплена потоком частинок, що рухаються зі швидкістю, близькою до світлової. Більша чорна діра утворила блазарклас активних галактичних ядер, які є позагалактичними об’єктами, що випромінюють високоенергетичні струмені (джети) частинок, спрямовані прямо на спостерігача OJ287, а її маса приблизно у 18 млрд разів перевищує сонячну.

    “Вперше нам вдалося отримати зображення двох чорних дір, що обертаються одна навколо одної. На зображенні чорні діри ідентифікуються по інтенсивних струменях частинок, які вони випромінюють. Самі чорні діри абсолютно чорні, але їх можна виявити по цих струменях частинок або по газу, що світиться навколо них”, — зазначає перший автор дослідження, астроном Маурі Валтонен. 

    Чорні діри утворюються внаслідок колапсу надмасивних зірок і збільшують власні розміри, поглинаючи газ, пил, зірки та інші чорні діри. Навколо деяких з них спірально закручена речовина через тертя нагрівається і випромінює світло, яке вловлюється телескопами. Це називають активними ядрами галактик.

    Найбільш екстремальними активними галактичними ядрами вважаються квазари — надмасивні чорні діри, у мільярди разів важчі за Сонце, які викидають газові оболонки та яскраві світлові джети, що сяють яскравіше за найяскравіші зірки. Спрямовані у бік Землі ці джети мають назву блазарів.

    До цього астрономи вже отримували зображення надмасивних чорних дір у центрі Чумацького шляху та у сусідній галактиці Месьє 87. Виявлення гравітаційних хвиль надало переконливі докази існування подвійних чорних дір та їхнього злиття . 

    Попри те, що астрономи припускали наявність пари в OJ287, телескопам не вистачало роздільної здатності, щоб відокремити два різні об’єкти від однієї точки. Перші спостереження за цією чорною дірою розпочались ще у 19 столітті, коли астрономи звернули увагу на періодичні спалахи від неї та зафіксували їх на фотопластинах. Перегляд даних, отриманих з цих пластин, і подальші спостереження змусили астрономів в 1980-х роках припустити, що регулярні потьмяніння і підвищення яскравості системи викликані двома чорними дірами, що обертаються одна навколо одної.

    Для отримання візуальних доказів фінські астрономи використали радіозображення, отримане мережею супутників, до якої також входив російський науковий супутник “Радіоастрон” з радіотелескопом на борту, що працював у період з 2011 по 2019 рік. 

    “Радіоантена супутника пройшла на півдорозі до Місяця, що значно покращило роздільну здатність зображення. В останні роки ми могли використовувати тільки наземні телескопи, у яких роздільна здатність не така висока”, — пояснює Маурі Валтонен. 

    Порівнюючи особливості зображення з результатами попередніх розрахунків, дослідники виділили два компоненти, які відповідають джетам кожної з чорних дір, що з’являються саме там, де згідно з теорією, вони мають бути. Однак деякі неясності все ж таки залишаються: дослідники попереджають, що два джети на зображенні можуть перекриватися, а це означає, що поки не можна повністю виключити можливість того, що існує тільки один потік.

    Результати дослідження опубліковані у журналі The Astrophysical Journal

    Джерело:  LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/vals-u-pari-astronomy-vpershe-otrymaly-zobrazhennya-systemy-dvoh-blyzkyh-chornyh-dir/

  • Дописали: ШІ підтвердив інше авторство фрагменту картини Рафаеля

    Дописали: ШІ підтвердив інше авторство фрагменту картини Рафаеля

    ШІ виявив, що фрагмент картини італійського художника Рафаеля “Мадонна делла Роза” був створений не самим митцем. 

    Мова йде про обличчя святого Йосипа, зображене у лівому верхньому куті картини. Науковці вже тривалий час сперечаються стосовно того, чи є Рафаель автором цієї картини. 

    Використання нового аналітичного методу на базі ШІ вказує, що принаймні окремі фрагменти картини не належать авторству Рафаеля. Британські та американські дослідники розробили спеціальний алгоритм аналізу на основі картин , які, як вважається, створені Рафаелем. 

    “Використовуючи глибокий аналіз ознак, ми брали фотографії справжніх картин Рафаеля, щоб навчити комп’ютер дуже точно розпізнавати його стиль — від мазків пензля до палітри кольорів, тіней і кожного аспекту роботи. Комп’ютер бачить набагато глибше, ніж людське око, до мікроскопічного рівня”, — пояснює математик та спеціаліст з інформатики з Університету Бредфорда у Великій Британії Хассан Угайл. 

    Зазвичай методи машинного навчання вимагають наявності великої кількості прикладів, які не завжди доступні, особливо, коли мова йде про ключову картину у житті такого художника, як Рафаель. Дослідники модифікували попередньо навчений алгоритм на базі ШІ ResNet50, розроблений Microsoft, поєднавши з традиційним методом машинного навчання під назвою методу опорних векторів . 

    До цього було доведено, що цей метод із 98% точністю розпізнає картини авторства Рафаеля. Зазвичай ШІ навчають на цілих картинах, однак у цьому випадку автори дослідження змусили ШІ розпізнавати окремі обличчя на картині.

    Хоча Мадонна, Немовля та Святий Іоанн виглядають як створені Рафаелем, зі святим Йосипом все не так просто. За словами дослідників, під час попередніх дискусій щодо автентичності картини обличчя Йосипа вважалось менш майстерно прописаним за обличчя інших персонажів. 

    “Коли ми перевірили делла Роза в цілому, результати не були однозначними. Тому ми перевірили окремі частини картини, і хоча решта картини була підтверджена як авторство Рафаеля, обличчя Йосипа, швидше за все, не належало Рафаелю”, — зазначає Хассан Угайл. 

    Можливо, що створенням обличчя Йосипа займався один з учнів Рафаеля Джуліо Романо, однак переконливих свідчень цьому не має. На думку експертів, картина була написана у 1518-1520 роках. 

    Лише всередині 19 століття мистецтвознавці почали підозрювати, що можливо Рафаель насправді не є автором усіх картин, які йому приписують. Тепер ці підозри майже напевно підтвердилися, хоча дослідницька група, яка проводила дослідження, прагне наголосити, що цей ШІ у майбутньому допомагатиме експертам у галузі мистецтва, а не замінюватиме їх.

     Результати дослідження опубліковані у журналі Heritage Science

    Джерело: ScienceAlert  

    https://itc.ua/ua/novini/dopysaly-shi-pidtverdyv-inshe-avtorstvo-fragmentu-kartyny-rafaelya/

  • Жири корисні, кето-дієта зберігає мозок молодим, — дослідження

    Жири корисні, кето-дієта зберігає мозок молодим, — дослідження

    Американські дослідники з Університету Міссурі виявили, що кето-дієта із високим вмістом жирів та низькою кількістю вуглеводів може покращити здоров’я мозку в людей з підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.

    Риба, морепродукти, м’ясо, овочі без вмісту крохмалю, ягоди, горіхи, насіння, яйця та жирні молочні продукти можуть мати велику користь для здоров’я мозку. Результати дослідження демонструють, що кето-дієта може допомогти у підтримці здоров’я мозку та навіть сповільнити або запобігти погіршенню когнітивних функцій в людей з підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.

    Професорка медичного факультету Ай-Лін Лінь та аспірантка Кіра Іванич досліджують, яку користь може принести кето-дієта людям, які народились з геном APOE4 — найсильнішим з відомих генетичних факторів ризику розвитку хвороби Альцгеймера. У нещодавньому дослідженні на мишах вчені встановили, що у самок з геном APOE4 розвинулась більш здорова кишкова мікрофлора та спостерігався більший рівень енергії у мозку при дотриманні кето-дієти порівняно з контрольною групою, яка вживала більше вуглеводів. Однак у самців подібних змін не спостерігалось. 

    “Коли ми їмо вуглеводи, наш мозок перетворює глюкозу на паливо для мозку, але людям з геном APOE4, особливо жінкам, складно перетворювати глюкозу на енергію для мозку, і це може призвести до зниження когнітивних функцій у майбутньому. При переході на кето-дієту виробляються кетони, які використовуються як альтернативне джерело енергії. Це може знизити ризик розвитку хвороби Альцгеймера, зберігаючи здоров’я клітин мозку”, — пояснює Кіра Іванич. 

    Результати дослідження підкреслюють необхідність точного визначення дієт для тих, кому вони можуть принести найбільшу користь. Як зазначає Ай-Лін Лінь, не треба очікувати, що якийсь один варіант підходитиме геть усім. Під час підбору дієти необхідно враховувати такі фактори як стать, вік, генотип, та мікробіом кишківника. 

    Ми нещодавно писали , що міжнародна команда науковців змогла продемонструвати, як розвиток хвороби Альцгеймера в мишей можна обернути усього одним уколом.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Journal of Neurochemistry

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/zhyry-korysni-keto-diyeta-zberigaye-mozok-molodym-doslidzhennya/

  • MIT відкрив таємні атомні структури металів, що зберігаються навіть в розплаві: "Не можна повністю

    MIT відкрив таємні атомні структури металів, що зберігаються навіть в розплаві: "Не можна повністю

    Дослідники з Массачусетського технологічного інституту (MIT) виявили, що прихований атомний порядок у металах може зберігатись навіть після екстремальних умов обробки.

    Протягом десятиліть науковці вважали, що у металах містяться тонкі хімічні структури, надто незначні, щоб впливати на експлуатаційні властивості . Однак нещодавні дослідження продемонстрували, що ці структури можуть суттєво впливати на властивості металів, включно із механічною міцністю, теплоємністю, стійкістю до радіації та іншими особливостями.

    Дослідники з MIT встановили, що певні хімічні закономірності присутні у металах, отриманих традиційним шляхом. Науковці розробили просту модель для прогнозування цих закономірностей і показали, як її можна використовувати для налаштування їхнього впливу на властивості металів у аерокосмічній промисловості, напівпровідниках, ядерних реакторах та інших сферах.

    “Висновок такий: повністю хаотизувати розташування атомів у металі неможливо. Не має значення, як його обробляють. Це перша робота, що демонструє ці нерівноважні стани, що зберігаються у металі. Зараз ми не контролюємо цей хімічний порядок і не звертаємо на нього уваги при виробництві металів”, — пояснює науковець з кафедри матеріалознавства та інженерії MIT Родріго Фрейтас. 

    Дослідники розпочали з пошуку відповіді на питання, наскільки швидко хімічні елементи змішуються в процесі обробки металів. Вважається, що існує певна точка, у якій хімічний склад металів стає повністю однорідним . Виявивши цю точку, науковці вирішили розробити простий спосіб створення сплавів з різним рівнем атомного порядку. Вони використали методи машинного навчання для відстеження руху та перегрупування мільйонів атомів в умовах, що імітують традиційну обробку металів.

    “Насамперед ми деформували шматок металу. Це звичайний етап виробництва: метал прокочується, деформується, знову нагрівається та деформується ще трохи, щоб отримати потрібну структуру. Ми це зробили та відстежили хімічний порядок. Ідея полягала в тому, що при деформації матеріалу його хімічні зв’язки руйнуються, і це хаотизує систему. Ці інтенсивні виробничі процеси по суті перемішують атоми”, — розповідає Родріго Фрейтас. 

    Однак у процесі перемішування дослідники зіткнулись з проблемою: сплави так і не досягли повністю випадкового хаотичного стану. Для того, аби зрозуміти причини, вчені створили нові обчислювальні інструменти, включно із високоточними моделями машинного навчання, для реєстрації взаємодії між атомами, та нові статистичні методи, що кількісно оцінюють зміни хімічного порядку з плином часу.

    Вони використали ці інструменти у великомасштабному моделюванні молекулярної динаміки для відстеження перегрупування атомів в процесі обробки. Науковці виявили певні нестандартні структури в оброблених металах, однак за вищих температур, ніж можна було очікувати.

    Окрім цього науковці виявили абсолютно нові хімічні структури, які ніколи до цього не спостерігались за межами виробничих процесів. Дослідники назвали ці структури “станами, далекими від рівноваги”. Вчені побудували просту модель, що відтворює ключові особливості моделювання. Вона пояснює, як хімічні візерунки утворюються з дефектів, відомих як дислокації, подібних до тривимірних каракулів.

    Під час деформації металів ці дефекти також деформуються, спричиняючи зміну порядку сусідніх атомів. До цього дослідники вважали, що зміна розташування атомів повністю руйнує порядок у металах, однак виявили, що дефекти призводять до обміну місцями між атомами, що свідчить не про випадковий характер, а про тонку закономірність.

    “Ці дефекти мають хімічні переваги, які визначають їхній рух. Вони шукають шляхи з низькою енергією, тому якщо є вибір між розривом хімічних зв’язків, вони, як правило, розривають найслабші, і це не зовсім випадковий процес. Це дуже цікаво, тому що це нерівноважний стан: він не зустрічається у природі у матеріалах. Так само наші тіла живуть у нерівноважному стані. Температура зовні завжди вища або нижча за температуру нашого тіла, і ми підтримуємо цю стійку рівновагу, щоб залишатися живими. Саме тому такі стани існують у металі: баланс між внутрішнім прагненням до безладдя і цією тенденцією, що впорядковує, до розриву певних зв’язків, які завжди слабші за інші”, — підкреслює Родріго Фрейтас. 

    Наразі дослідники продовжують вивчати, як ці хімічні структури формуються у широкому спектрі виробничих умов. Вони створили карту, що зв’язує різні етапи обробки металів з різними хімічними структурами. Дослідники сподіваються, що за допомогою цієї карти інженери зможуть почати розглядати ці закономірності як важелі в дизайні, які можна використовувати у процесі виробництва для отримання нових властивостей

    За словами Фрейтаса, наразі вивчається, як ці конфігурації атомів змінюють властивості металів. Одним з ключових факторів є каталіз. 

    “Електрохімічні процеси відбуваються на поверхні металу і дуже чутливі до локального розташування атомів. Крім того, існують інші властивості, на які, здавалося б, ці фактори не впливають. Ще один важливий фактор – радіаційне пошкодження. Воно впливає на характеристики цих матеріалів у ядерних реакторах. Можна уявити області, де потрібні дуже оптимізовані сплави, наприклад, аерокосмічну промисловість. Їм потрібні дуже специфічні склади. Сучасні технології виробництва дозволяють комбінувати метали, які зазвичай не поєднуються при деформації. Розуміння того, як атоми насправді переміщуються та змішуються в цих процесах, має вирішальне значення, оскільки це ключ до підвищення міцності за збереження низької щільності“, — переконує Фрейтас.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Nature Communications

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/mit-vidkryv-tayemni-atomni-struktury-metaliv-shho-zberigayutsya-navit-v-rozplavi-ne-mozhna-povnistyu-vypadkovo-rozpodilyty-atomy/

  • Інформація є головним компонентом Всесвіту, час та простір вторинні, — нова теорія

    Інформація є головним компонентом Всесвіту, час та простір вторинні, — нова теорія

    Вже тривалий час фізики намагаються поєднати між собою загальну теорію відносності та квантову механіку у єдину теорію, яка б пояснювала взаємодію між собою ключових сил у Всесвіті.

    Окремо обидві теорії чудово працюють, описуючи природу гравітації, викривлення простору-часу, світ частинок та полів. Однак спроби поєднати їх стикаються із проблемами, особливо якщо мова заходить про природу чорних дір, темну матерію, енергію та появу Всесвіту .

    Флоріан Нойкарт та його колеги з Лейденського університету у Нідерландах шукають нові способи розв’язання цих проблем. Вони висунули ідею, що слід розглядати інформацію, а не матерію чи енергію або навіть простір-час, як ключовий компонент реальності. Вони назвали цю структуру квантовою матрицею пам’яті.

    Дослідники стверджують, що простір-час не гладкий, а дискретний і складається з крихітних осередків, як передбачає квантова механіка. Кожен осередок може зберігати квантовий відбиток кожної взаємодії, наприклад, проходження частинки або взаємодії певних сил, таких як електромагнетизм, або ядерна взаємодія. Кожна подія залишає по собі крихітні зміни у локальному квантовому стані осередку простору-часу.

    Дослідники почали з розгляду питання парадокса чорної діри. Згідно із теорією відносності, все, що потрапляє всередину чорної діри, втрачається назавжди. Однак квантова теорія стверджує, що це неможливо, оскільки інформація ніколи не знищується повністю.

    Нова теорія квантової магнітної матриці передбачає, що під час потрапляння матерії всередину чорної діри навколишні осередки простору-часу фіксують її відбиток. Коли чорна діра повністю випаровується, інформація нікуди не втрачається. Вона наче вже записана у пам’яті простору-часу.

    Математично це описується так званим оператором імпринтингу — оборотною змінною, яка забезпечує збереження інформації. Спочатку дослідники застосували її до гравітації, а потім вирішили перевірити на інших видах взаємодій. Виявилось, що вони підкоряються тій самій схемі. 

    У моделі, що передбачає існування осередків простору-часу, сильні та слабкі ядерні взаємодії, які утримують ядра атомів разом, також залишали сліди. Після цього науковці використали цю концепцію для електромагнітної взаємодії. Виявилось, що навіть просте електричне поле змінює стан пам’яті осередків простору-часу. 

    Це дозволило науковцям сформулювати принцип дуальності геометрії та інформації. Такий погляд передбачає, що форма простору-часу залежить не лише від маси та енергії, як постулював Ейнштейн, а й від того, як розподіляється квантова інформація, особливо внаслідок заплутаності.

    У стані заплутаності частинки настільки пов’язані між собою, що зміна стану однієї автоматично змінює стан іншої незалежно від відстані між ними. В одному з останніх досліджень науковці встановили, що згустки відбитків поводяться подібно до темної матерії — невідомої субстанції, що становить більшу частину матерії у Всесвіті. Вони групуються під впливом гравітації і пояснюють рух галактик, які, ймовірно, обертаються по орбітах з неочікувано високою швидкістю, без необхідності додавання інших екзотичних частинок.

    В іншому експерименті дослідники продемонстрували, як може утворюватись темна енергія . Коли осередки простору-часу насичуються, вони перестають реєструвати нову інформацію. Замість цього вони роблять внесок у залишкову енергію простору-часу. Цей залишковий вклад описується тією самою математичною формулою, що й космологічна стала. Сукупно ці результати припускають, що темна матерія та темна енергія можуть бути двома сторонами однієї інформаційної медалі.

    Окрім цього дослідники розглянули питання обмеженості пам’яті простору-часу. Дослідники дійшли висновку, що відповідно до їхньої теорії, Всесвіт народжується та вмирає знову і знову. Кожен цикл розширення та стиснення додає до реєстру більше ентропії – міри хаосу. Досягши межі, Всесвіт “перескакує” у новий цикл. 

    Досягнення межі означає, що інформаційна наповненість простору-часу (ентропія) сягнула максимуму. У цій точці стиснення вже не може бути плавним. Рівняння демонструють, що замість колапсу у сингулярність, накопичена ентропія викликає зворотний процес, який розпочинає новий етап розширення. Дослідники називають цей етап “відскоком”.

    Порівнюючи власну модель з даними спостережень, за оцінками дослідників, Всесвіт вже пройшов 3-4 цикли розширення-стиснення і попереду ще менш як 10 подібних циклів. Після завершення всіх циклів інформаційна ємність простору-часу досягне максимуму і Всесвіт перейде у фінальну фазу розширення, що сповільнюється. Це також означає, що реальний інформаційний вік Всесвіту складає близько 62 млрд років, а не тільки 13,8 млрд поточного розширення. 

    Дослідники вже тестували частини квантової мікромеханіки на сучасних квантових комп’ютерах, розглядаючи кубіти, як крихітні осередки простору-часу. Використовуючи протоколи імпринтингу та вилучення, що базуються на рівняннях квантової мікромеханіки, вони відновили вихідні квантові стани з точністю понад 90%.

    Це довело, що оператор імпринтингу працює у реальних квантових системах та має практичну користь. Поєднавши імпринтинг із традиційними кодами корекції помилок, дослідники значно скоротили кількість логічних помилок. Це означає, що квантова механіка може пояснити не тільки космос, але й допомогти у створенні більш досконалих квантових комп’ютерів. 

    Незалежно від того, чи виявиться квантова механіка остаточним словом або лише сходинкою до успіху, вона відкриває разючу можливість: Всесвіт може бути не тільки геометрією та енергією. Він також є пам’яттю. І в цій пам’яті може бути записаний кожен момент космічної історії.

    Результати дослідження опубліковані у журналі The Journal of Cosmology and Astroparticle Physics

    Джерела: The Conversation ; Space.com

    https://itc.ua/ua/novini/informatsiya-ye-golovnym-komponentom-vsesvitu-chas-ta-prostir-vtorynni-nova-teoriya/