Ефект Даннінга-Крюгера описує тривожне когнітивне спотворення, за якого люди схильні переоцінювати власні сили та знання.
Однак широко поширене хибне уявлення, що нібито ефект Даннінга-Крюгера означає, що дурні люди не знають, що вони дурні . Насправді науковці Девід Даннінг та Джастін Крюгер, які й сформулювали цей ефект, мали на увазі зовсім інше.
Вперше Даннінг та Крюгер запропонували свій ефект у 1999 році. З того часу Даннінг розширив свої дослідження механізмів довіри та віри. Сам Девід Даннінг зазначає, що не хотів би, щоб люди використовували визначення ефекту як образу під час інтернет-дискусій .
“У будь-якій конкретній темі людям, які не є експертами, не вистачає саме тих знань, які їм необхідні, щоб зрозуміти, наскільки їм не вистачає знань. Ефект Даннінга-Крюгера рано чи пізно наздоганяє кожного з нас з нашою некомпетентністю. Він невидимий для нас, бо щоб знати, що ти чогось не знаєш, треба щось знати”, — пояснює Девід Даннінг.
Можна бути неймовірно розумним в одній області і абсолютно не розумітись в іншій . Даннінг зазначив, що йому часто адресують питання, у яких областях власне він відчуває на собі цей ефект?
“Якщо ми з Джастіном маємо рацію щодо ефекту Даннінга-Крюгера, то я останній, хто знає, в яких областях я некомпетентний”, — іронічно відповідає науковець.
Даннінг також додав, що ефект Даннінга-Крюгера — це статистичний артефакт, відомий як регресія до середнього значення. Люди, які погано справляються з тестом, можуть лише переоцінювати себе. Ті, хто справляється з високими результатами, можуть лише недооцінювати себе, тож це помилка виміру, артефакт.
За його словами, було проведено серію з 9 досліджень, які вивчали регресію до середнього значення. Інші дослідники проводили дослідження, які ставлять цей артефакт під сумнів. Критика, як правило, зосереджена на перших двох дослідженнях із чотирьох, опублікованих у 1999 році. При цьому Даннінг зазначив, що люди не беруть до уваги 25 років досліджень, проведених відтоді.
Він розповів, що наразі займається з колегами вивченням того, що психологи називають вмотивованими міркуваннями. Простими словами, це називається самообман або сприйняття бажаного за дійсне.
“Список творчих способів, якими люди приходять до бажаних висновків та відкидають висновки, які вони вважають загрозливими, вражає. Ми показали, що це сягає навіть рівня візуального сприйняття: ви буквально бачите те, що хочете бачити. Якщо ми покажемо вам чудові шоколадні трюфелі, вони здадуться вам фізично ближче, ніж якщо ми візьмемо ті самі шоколадні трюфелі та надамо їх вам у формі собачого посліду”, — зазначає Даннінг.
Окрім цього науковець також додав, що низка останніх робіт присвячена питанням віри та довіри. Наприклад, за результатами експериментів дослідники дійшли висновку, що згідно зі стандартним економічним аналізом, нікому не можна довіряти, однак люди демонструють ірраціональність і довіру. Ймовірно, це пов’язане з тим, що люди воліють уникати визнання інших ненадійними, бо це пов’язано зі свого роду образою, а ми всі глибоко навчені уникати образ. З іншого боку Даннінг звертає увагу на те, що людей також привчили довіряти словам інших.
“Ми живемо в інформаційну епоху, коли люди стурбовані тим, що громадськість легко піддається хибній інформації. Але уявіть, якби ми повірили, що все, що нам кажуть інші, є хибним. Цивілізація впала б! Отже, ми створені довірливими. Це частина правил, які уможливлюють цивілізацію”, — пояснює дослідник.
Джерела: OpenMind ; ZME Science
