Метка: Астероїди

  • Пояс астероїдів Сонячної системи зменшується: дослідження пояснює "бомбардування" метеоритами 3,5

    Пояс астероїдів Сонячної системи зменшується: дослідження пояснює "бомбардування" метеоритами 3,5

    Астрономи з Республіканського університету в Уругваї з’ясували, що пояс астероїдів на орбіті між Марсом та Юпітером поступово зникає. 

    Цей пояс являє масштабне скупчення кам’янистих космічних тіл , які колись мали утворити планету, однак цього так і не сталось. Під час формування Сонячної системи 4,6 млрд років тому гравітація Юпітера завадила формуванню планети та зробила зіткнення астероїдів у цьому поясі ще більш руйнівними. Залишки на сьогодні містять лише 3% від маси Місяця, розкидані на мільйони кілометрів.

    Гравітаційні резонанси — космічні області, у яких орбітальні періоди астероїдів постійно взаємодіють з Юпітером, Сатурном та навіть Марсом, дестабілізують орбіти цих астероїдів та викидають їхні фрагменти або у внутрішню Сонячну систему, у бік Землі , або ближче до орбіти Юпітера. Група уругвайських астрономів під керівництвом Хуліо Фернандеса провела точні розрахунки швидкості вичерпання матеріалу у поясі астероїдів. 

    Дослідники встановили, що наразі пояс астероїдів втрачає приблизно 0,0088% від тієї частини, яка досі бере участь у зіткненнях. Цей показник може здатись незначним, однак якщо розглядати його у часових масштабах еволюції Сонячної системи, це буде доволі велика кількість матеріалу.

    Близько 20% вилітають назовні у вигляді астероїдів та метеоритів, що час від часу перетинають орбіту Землі , та навіть проходять в атмосферу у вигляді метеорів. Переважна частина (80%) подрібнюються внаслідок зіткнень, утворюючи метеоритний пил. Цей пил є джерелом слабкого світіння — зодіакального пилу, що видно на нічному небі після заходу або перед сходом Сонця.

    Такі відомі астероїди, як Церера, Веста та Паллада, не були включені у дослідження, оскільки проіснували достатньо довго, щоб не брати більше участі у вичерпанні матеріалу. Дослідники припускають, що екстраполяція сучасної швидкості втрати матеріалу у зворотний бік дозволяє прогнозувати, що близько 3,5 млрд років тому пояс астероїдів був на 50% масивнішим, а швидкість втрати маси була удвічі вищою. Це дивовижно чітко корелює з геологічними даними про Місяць та Землю, які демонструють зниження швидкості бомбардування за останні кілька млрд років. 

    Пояс астероїдів вважається постійною частиною Сонячної системи, однак результати дослідження показують, що ця динамічна структура поступово втрачає матеріал протягом мільярдів років. Шари скляних сферул, виявлені в гірських породах Землі, свідчать про бурхливе минуле, коли масивніший пояс астероїдів спрямовував на планету набагато більше уламків.

    Джерела: Universe Today ; Science Alert

    https://itc.ua/ua/novini/poyas-asteroyidiv-sonyachnoyi-systemy-zmenshuyetsya-doslidzhennya-poyasnyuye-bombarduvannya-meteorytamy-3-5-mlrd-rokiv-tomu/

  • Дволикий Місяць: темна сторона супутника Землі холодніша всередині, ніж світла

    Дволикий Місяць: темна сторона супутника Землі холодніша всередині, ніж світла

    Нове дослідження британських та китайських науковців з Університетського коледжу Лондона (UCL) та Пекінського університету встановило, що прихована внутрішня сторона зворотного боку Місяця значно холодніша за ту, що спрямована у бік Землі. 

    У рамках дослідження науковці проаналізували зразки місячного ґрунту, зібрані китайською місією “Чан’є-6” з великого місячного кратера на зворотній стороні. Результати підтвердили, що вік зразків становить близько 2,8 млрд років. Ці породи були утворені з лави, яка застигла глибоко у надрах Місяця за температури близько 1 тис. 100 C°, що приблизно на 100 C° нижче за зразки, отримані з видимої сторони. 

    “Видна та зворотна сторони Місяця сильно розрізняються як на поверхні, так і, можливо, всередині. Це одна з найбільших загадок Місяця. Ми називаємо її “дволиким Місяцем”. Гіпотеза про різку різницю температур між ближньою та зворотною сторонами мантії існує вже давно, але наше дослідження надає перші докази, отримані за допомогою реальних зразків”, — підкреслив співавтор дослідження професор Ян Лі з кафедри наук про Землю в Університетському коледжі Лондона, який також працює у Пекінському університеті. 

    Зворотний бік Місяця має товстішу кору, більш гористу та вкриту кратерами, а також, ймовірно, менш вулканічну, з меншою кількістю темних базальтових ділянок, утворених зі стародавньої лави. Дослідники припускають, що надра на зворотній стороні супутника Землі можуть бути холоднішими через менший вміст тепловидільних елементів, включно з ураном, торієм та калієм, які виділяють тепло внаслідок радіоактивного розпаду.

    Результати попередніх досліджень свідчили, що нерівномірне розподілення тепловидільних елементів могло виникнути внаслідок зіткнення астероїда або іншого космічного об’єкта зі зворотною стороною Місяця, виштовхнувши більш щільні матеріали, що містять більше тепловидільних елементів, на ближній бік. Інші теорії припускали, що ще на початку існування Місяць міг зіткнутись з іншим, меншим за розміром супутником і зразки з ближньої та дальньої сторін були отримані від двох термічно різних супутників, або що ближня сторона могла бути гарячішою через силу тяжіння Землі.

    У рамках нового дослідження британські та китайські науковці проаналізували 300 г місячного ґрунту, наданого Пекінському науково-дослідному інституту геології урану. За словами першого автора дослідження Шен Хе, зразки, зібрані місією “Чан’є-6”, стали першими, отриманими зі зворотного боку Місяця. Група досліджувала окремі ділянки зразка, що складається переважно з зерен базальту, за допомогою електронного зонда для визначення складу. 

    Дослідники виміряли крихітні варіації ізотопів свинцю за допомогою іонного зонда та визначили вік породи — 2,8 млрд років. Цей метод заснований на тому, що уран розпадається на свинець із постійною швидкістю. Дані були опрацьовані за допомогою методу, удосконаленого професором Пітером Вермешем з Університетського коледжу Лондона.

    Після цього науковці використали кілька методів для оцінки температури зразка на різних етапах його розвитку, коли він ще перебував глибоко у місячних надрах. Спершу було проведено аналіз мінерального складу та його порівняння з результатами комп’ютерного моделювання для оцінки температури породи на момент її утворення (кристалізації). Результати порівнювались з аналогічними оцінками порід, розміщених на видимому боці Місяця з різницею у 100 C°. 

    Далі дослідники глибше вивчали геологічну історію зразка та визначали його хімічний склад. Вони намагались з’ясувати, наскільки високою була температура початкової породи, до того як вона розплавилась та перетворилась на магму, щоб потім знову застигнути та перетворитись на породу, зібрану “Чан’є-6”. Порівнявши отримані результати з оцінками зразків, зібраних з ближнього боку супутника під час місій “Аполлон”, науковці знову виявили різницю близько 100 C°.

    Щоб оцінити температуру початкової породи, використовувались супутникові дані про місце посадки Чан’є на дальній стороні, які порівнювались з еквівалентними супутниковими даними з ближнього боку, і знову було виявлено різницю (цього разу 70 C°). На Місяці уран, торій та калій переважно зустрічаються разом із фосфором та рідкісноземельними елементами у матеріалі під назвою “KREEP” —абрівіатура, що включає калій, рідкісноземельні елементи та фосфор. 

    Ключова теорія утворення Місяця передбачає, що він виник з уламків внаслідок зіткнення Землі з протопланетою розміром приблизно з Марс. Початково наш ключовий супутник складався з розплавленої лави або магми, яка поступово ставала твердою у міру охолодження. Однак елементи “KREEP” були несумісними з утвореними кристалами й тому довше зберігались у магмі. Вчені очікували, що речовина KREEP буде рівномірно розподілена по всій поверхні Місяця. Натомість, як вважають, вона накопичується в мантії на ближньому боці. Розподіл цих елементів може бути причиною вищої вулканічної активності на ближньому боці.

    Результати дослідження були опубліковані у журналі Nature Geoscience

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/dvolykyj-misyats-temna-storona-suputnyka-zemli-holodnisha-vseredyni-nizh-svitla/

  • Астрономи проґавили: астероїд пролетів над Антарктидою ближче, ніж супутники

    Астрономи проґавили: астероїд пролетів над Антарктидою ближче, ніж супутники

    Минулого тижня невеликий астероїд пролетів повз Землю, ближче, ніж більшість супутників. Астрономи помітили його лише через кілька годин.

    Подія сталась у вівторок, 30 вересня. Астероїд розміром з жирафу пролетів над Антарктидою на висоті 428 км. Неочікуваного космічного гостя помітили тільки через кілька годин за допомогою даних спостережень у рамках проєкту Catalina Sky Survey — фінансованою NASA місією зі спостереження за навколоземними об’єктами.

    За даними Європейського космічного агентства (ESA), завширшки астероїд складав від 1 до 3 метрів. Він не представляв безпосередньої загрози для планети та мав би згоріти в атмосфері, якби досяг її. Однак навіть такі невеликі космічні об’єкти можуть створювати проблеми для супутників та інших апаратів на навколоземній орбіті. Цей астероїд пролетів на тій самій висоті, на якій зазвичай обертається Міжнародна космічна станція. На щастя, на його шляху не опинилось жодного космічного апарату.

    NASA та ESA постійно відстежують тисячі невідомих навколоземних об’єктів, визначаючи, які з них несуть ризик зіткнення з нашою планетою. Нині жоден відомий об’єкт не становить значної загрози для нашої планети протягом як мінімум 100 років

    Для того, аби віднести астероїд до категорії потенційно небезпечних, його діаметр має складати не менше 140 м, а орбіта повинна проходити у межах 7,48 млн км від Землі, що приблизно у 20 разів перевищує відстань між Землею та Місяцем. Астероїд 2025 TF значно менший за це порогове значення, що може також пояснювати, чому він уникав виявлення до тих пір, поки не пролетів повз. 

    Астрономи з Управління планетарного захисту ESA спостерігали за астероїдом невдовзі після його виявлення. За даними NASA, цей крихітний космічний об’єкт знову має пролетіти повз Землі не раніше квітня 2087 року. 

    Ми вже писали, що у вересні до Землі наближався астероїд 2025 FA22 , діаметром від 130 до 290 метрів, якому астрономи до цього прогнозували зіткнення з нашою планетою.

    Астрономи також уважно стежать за астероїдом 2024 YR4, якому спочатку прогнозували зіткнення з Землею, а потім з Місяцем у 2032 році.

    У NASA успішно продемонстрували ефективність застосування кінетичного імпактора у 2022 році, у рамках місії DART (Double Asteroid Redirection Test), коли зонд врізався в астероїд Діморф, супутник більшого астероїда Дідим. Цю місію вважають успішною, однак результати нового дослідження демонструють , що уламки астероїда поводяться не так, як очікувалось, що ставить під сумнів успішність майбутніх подібних місій.

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/astronomy-progavyly-asteroyid-proletiv-nad-antarktydoyu-blyzhche-nizh-suputnyky/