Метка: білки

  • Вчені вилікували Альцгеймера у мишей єдиним уколом

    Вчені вилікували Альцгеймера у мишей єдиним уколом

    Протягом десятків років науковці різними способами намагались приборкати хворобу Альцгеймера , яка вважалась невиліковною. Новий прорив нарешті дозволив позбавитись цього вікового захворювання внаслідок буквально одного уколу.

    Більшість наявних препаратів впливає безпосередньо на бета-амілоїдні білки, які накопичуються у мозку. Однак такий підхід демонструє доволі обмежені результати. Замість цього міжнародна група дослідників вирішила перезавантажити систему самоочищення у мозку .

    Вчені використали наночастинки для відновлення функції гематоенцефалічного бар’єра, отримавши дивовижні результати. Буквально за 2 години вдалось очистити мозок мишей з прогресуючою хворобою Альцгеймера від майже половини амелоїдних бляшок. 

    При цьому відновлення когнітивних функцій зберігалось. У хворих мишей відновилась пам’ять та здатність до навчання на рівні зі здоровими особинами. Покращені показники зберігались щонайменше пів року після одноразового лікування.

    Оскільки мозок надзвичайно чутливий орган, він потребує серйозного захисту від токсинів та патогенів. Гематоенцефалічний бар’єр перевіряє кожну молекулу і пропускає лише поживні речовини. Окрім цього цей бар’єр також здійснює “прибирання”, позбавляючись від бета-амілоїдних білків. Однак у разі хвороби Альцгеймера ця система виходить з ладу.

    Бета-амілоїдні білки накопичуються та призводять до руйнації мозкових тканин, викликаючи запалення та порушуючи зв’язок між нейронами. Врешті-решт, це закінчується тим, що клітини мозку починають вмирати. 

    Протягом багатьох років науковці розглядали порушення роботи гематоенцефалічного бар’єра як ознаку пізньої стадії розвитку хвороби Альцгеймера. Однак з’являється все більше даних про те, що таке уявлення помилкове. Порушення роботи цього бар’єру може відбуватись одним з перших під час хвороби Альцгеймера, що запускає подальші катастрофічні наслідки. 

    “Більшість сучасних методів лікування хвороби Альцгеймера спрямовані на видалення бета-амілоїду або захист нейронів після того, як пошкодження вже сталося. Але на цей момент захисний бар’єр мозку вже руйнується; він більше не може належним чином доставляти поживні речовини та виводити відходи. Ми прагнемо відновити цей бар’єр, оскільки він є основою проблеми. Здоровий гематоенцефалічний бар’єр підтримує клітини мозку, регулює запалення і підтримує середовище, необхідне нейронам для функціонування. Відновлюючи судинну мережу, ми допомагаємо мозку відновити природний баланс, роблячи будь-яку іншу терапію більш ефективною та тривалою”, — пояснює автор дослідження Джузеппе Батталья. 

    Відновлення гематоенцефалічного бар’єра непроста задача. У мозку міститься близько мільярда капілярів, утворюючи складну систему з високим рівнем безпеки. Ключову роль у цій системі відіграє білок  LRP1, який чистить мозок від токсичних бета-амілоїдних білків. У людей з хворобою Альцгеймера вироблення цього білка різко знижується, а ті LRP1, що залишились, руйнуються під впливом бета-амілоїдних білків. 

    Для розв’язання цієї проблеми Джузеппе Батталья та його колеги створили інтелектуальну систему доставки — крихітну синтетичну сферу, яка називається полімерсомою. Ця частинка являє собою велику кількість різних компонентів, що працюють разом. 

    “Замість того, щоб використовувати одну активну молекулу, як у традиційних препаратах, наші наночастинки складаються з безлічі невеликих компонентів, які збираються подібно до будівельних блоків. Ці компоненти працюють спільно, не лише доставляючи ліки, а й ефективно взаємодіючи з гематоенцефалічним бар’єром. Саме тому ми називаємо їх “супрамолекулярними препаратами”: вони діють через структуру та взаємодію, допомагаючи власним клітинам мозку перезапустити процеси, що припинилися при хворобі Альцгеймера”, — розповідає Батталья. 

    Дослідники вкрили поверхню полімерсоми спеціальним пептидом, який зв’язується з білками LRP1 внаслідок мультівалентності. Недостатня кількість цього пептиду робила синтетичну частинку неефективною, а надмірна — подібною до бета-амілоїдних білків, зв’язуючи занадто сильно. З рештою вчені додали 40 пептидів на частинку, а після протестували на мишах із хворобою Альцгеймера. 

    У дослідженні брали участь миші віком близько року, генетично модифіковані для розвитку агресивної форми, схожої із хворобою Альцгеймера. Миші були старими, а їхній мозок був вкритий бета-амілоїдними білками, викликаючи значні когнітивні порушення. Буквально через 2 години після єдиного уколу концентрація бета-амілоїдів у мозку мишей знизилась майже на 45%. 

    Концентрація бета-амілоїдів знижувалась не тільки у мозку, а й у плазмі крові. Це свідчило про те, що токсичні білки з мозку потрапляли в організм для утилізації. Кількість бета-амілоїду, виведеного з мозку, практично повністю відповідала його надлишку в крові. Результати зберігались через 6 місяців після ін’єкції. 

    “Результати виявилися напрочуд стійкими. Швидке зниження рівня амілоїду показує, що після відновлення транспортної системи бар’єра мозок може ефективно виводити самостійно шкідливі білки. Навіть через місяці ми спостерігаємо покращення пам’яті та функцій мозку у тварин, які пройшли лікування. Це говорить про те, що реактивація природних механізмів відновлення мозку може мати довгострокові переваги, а не лише тимчасові”, — зазначає Батталья. 

    Наступними кроками дослідників буде підтвердження безпеки їхнього методу та відтворюваність на більших за розмірами тваринах, проведення докладних токсикологічних досліджень відповідно до нормативних стандартів. Тільки після цього можна буде переходити до ранніх клінічних випробувань. Мета – перенести цей підхід з лабораторії на пацієнтів, запропонувавши новий спосіб лікування хвороби Альцгеймера, відновлюючи власні захисні та відновлювальні системи мозку. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі Nature

    Джерело: ZME Science

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-vylikuvaly-altsgejmera-u-myshej-yedynym-ukolom/

  • Вчені створили найменший двигун, гарячіший за Сонце

    Вчені створили найменший двигун, гарячіший за Сонце

    Дослідники з Королівського коледжу Лондона створили найменший двигун у світі з однієї мікрочастинки, меншої за клітину у людському тілі. 

    Вчені впливали на частинку електричними полями, нагрівши її до 10 млн°C. Це вище за температуру на поверхні Сонця та утричі вище за температуру сонячної корони. У класичній фізиці двигун — будь-який механізм, що перетворює один вид енергії на інший. Однак у менших масштабах все виглядає дещо інакше.

    Для створення свого крихітного двигуна дослідники використали пристрій, що називається квадрупольною іонною пасткою або пасткою Пола. Пристрій використовує осциляційні електричні поля для захоплення поодинокої зарядженої мікрочастинки та утримання її в умовах, близьких до вакууму. Установка ізолює частинку від навколишнього середовища. 

    Науковці подавали на електроди пастки випадкову шумову напругу. Цей шум змушував частинку активно вібрувати. У процесі руху вона виділяла багато тепла. Однак поведінка цього тепла була непередбачуваною. Під час кожного запуску поведінка частинки була випадковою. 

    Під впливом джерела тепла частинка інколи охолоджувалась замість того, щоб нагріватись. Річ у тім, що у дуже малих масштабах закони термодинаміки працюють інакше. У новій області, що отримала назву стохастичної термодинаміки, у середньому всі закони справедливі, однак іноді спостерігається дійсно дивна поведінка, яка суперечить очікуванням та звичним уявленням. У середньому атом підпорядковується статистичним законам, але у будь-якому заданому інтервалі часу середнього значення немає. Все це флуктуація. 

    “Двигуни та типи передачі енергії, які в них відбуваються, є мікрокосмом більшого Всесвіту. Вивчення парового двигуна призвело до появи польової термодинаміки, яка, своєю чергою, відкрила деякі фундаментальні закони фізики. Подальше вивчення двигунів у нових режимах відкриває можливості для розширення нашого розуміння Всесвіту та процесів, що визначають його розвиток. Зрозумівши термодинаміку на цьому неінтуїтивному рівні, ми зможемо в майбутньому проєктувати досконаліші двигуни та проводити експерименти, які кинуть виклик нашому розумінню природи”, — пояснює перша авторка дослідження Моллі Мессадж. 

    Цікаво, що це дослідження пов’язане з ідеєю згортання білків в організмі. Бактерії, віруси та молекулярні структури всередині клітин людського тіла являють окремі механізми. Вони не працюють за передбачуваними середніми значеннями та існують серед постійного теплового шуму.

    Незвичайний двигун з мікрочастинки може стати аналогом комп’ютера для моделювання механізму згортання білків. Білки для збереження функціональності мають складатись у точні, складні тривимірні структури. Неправильне згортання провокує такі порушення, як хвороба Альцгеймера та Паркінсона, а також муковісцидоз. Однак передбачення того, як згортатиметься білок, залишається дуже складним завданням. 

    За останні кілька років компанія DeepMind від Google здійснила прорив, створивши AlphaFold — модель ШІ, яка точно передбачає кінцеву тривимірну форму білка за послідовністю його амінокислот. За це розробники отримали Нобелівську премію з хімії.

    Однак у AlphaFold є суттєве обмеження. ШІ демонструє початкову точку (ланцюг) і кінцеву точку (фінальну форму), однак не показує шлях, яким дійшов до цих результатів. Самостійно він не моделює процес згортання. Шлях є ключем до розуміння, у який момент білок згортається неправильно.

    Суперкомп’ютерам складно моделювати згортання білка, оскільки їм доводиться розраховувати мільярди атомних рухів у масштабі наносекунд, що потребує астрономічної обчислювальної потужності. Механізм, розроблений дослідниками з Королівського коледжу Лондона, розв’язує проблему, змушуючи крихітну частинку діяти подібно до аналогового комп’ютера. 

    Замість цифрових обчислень частинка фізично моделює механізм згортання білка . Левітуюча частинка імітує білок, а налаштовані електричні поля та шумова напруга — випадкові теплові сили, які впливають на реальний білок всередині клітини.

    “Перевага нашого методу перед традиційними цифровими моделями, такими як AlphaFold, полягає у простоті. Білки згортаються за мілісекунди, а атоми, з яких вони складаються, переміщуються за наносекунди. Через різницю в часі комп’ютеру дуже складно моделювати їх. Просто спостерігаючи за рухом мікрочастинки та розраховуючи на основі цього ряд рівнянь, ми повністю уникаємо цієї проблеми”, — підкреслила Моллі Мессадж. 

    Результати опубліковані у журналі Physical Review Letters

    Джерело: ZME Science

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-stvoryly-najmenshyj-dvygun-garyachishyj-za-sontse/