Метка: Дослідження

  • Спам ШІ-”досліджень”: arXiv ретельніше відбиратиме публікації

    Спам ШІ-”досліджень”: arXiv ретельніше відбиратиме публікації

    Сервер препринтів arXiv більше не прийматиме оглядові статі та аналітичні доповіді з інформатики через потік низькоякісних матеріалів, створених штучним інтелектом, які заповнили розділ “комп’ютерні науки”. 

    Переважна більшість згенерованих ШІ матеріалів являють собою анотовані бібліографії без суттєвого обговорення актуальних дослідницьких питань. arXiv — один з ключових сервісів для попереднього розміщення наукових публікацій перед їхнім рецензуванням. Тут публікуються статті з фізики, математики, біології, економіки, статистики та інформатики, а дослідження перевіряються модераторами – експертами галузі.

    Оглядові статі являють короткий огляд низки досліджень з якоїсь конкретної тематики. Аналітичні статі являють аналог академічних матеріалів з висловленням наукової думки. Саме проти цих типів публікацій виступає arXiv. 

    “В останні кілька років arXiv був переповнений статтями. Генеративний ШІ та великі мовні моделі додали до цього потоку, прискоривши та спростивши написання матеріалів, особливо тих, які не містять нових результатів досліджень. Під час надсилання оглядових статей або аналітичних доповідей автори повинні надати документацію про успішне рецензування, щоб отримати повний розгляд. Оглядові/аналітичні статті або аналітичні доповіді, подані в arXiv без цієї документації, швидше за все, будуть відхилені та не будуть опубліковані“, — зазначається у пресрелізі arXiv. 

    Адміністрація сервера підкреслює, що їх буквально завалили статтями, особливо стосовно комп’ютерів. Кожен місяць до arXiv надходять сотні оглядових матеріалів . Очікується введення повної заборони на розміщення оглядових статей та аналітичних матеріалів у категорії “Комп’ютерні науки”. Таким чином модератори отримають змогу розглядати змістовніші матеріали. 

    Якщо аналогічна ситуація виникатиме в інших розділах, адміністрація розглядає можливість вжити ті самі обмеження. На сервері пояснюють, що не часто приймали оглядові статті та лише тоді, коли вони являли академічний інтерес і були написані відомими дослідниками.

    Наразі наукові матеріали, згенеровані ШІ, являють гостру проблему. Псевдонаукові журнали використовують штучний інтелект і заробляють на публікаціях, які фактично не несуть реальної наукової цінності. Рецензенти через брак часу та високе навантаження також використовують чатботи, такі як ChatGPT, під час рецензування. 

    Джерело: 404media

    https://itc.ua/ua/novini/spam-shi-doslidzhen-arxiv-retelnishe-vidbyratyme-publikatsiyi/

  • Людям слід повчитися: шимпанзе здатні відкидати власні погляди, якщо є переконливі заперечення

    Людям слід повчитися: шимпанзе здатні відкидати власні погляди, якщо є переконливі заперечення

    Дослідження американських науковців з Каліфорнійського університету у Берклі продемонстрували, що шимпанзе здатні змінювати власні переконання за наявності потужних аргументів.

    У дослідженні тваринам пропонувалось знайти ласощі, сховані в одній з двох коробок. При цьому шимпанзе оцінювали кілька варіантів аргументів на користь того чи іншого вибору. Вони змінювали власний вибір за появи нових суперечливих доказів. Отримані результати свідчать, що шимпанзе використовують метасвідомість або міркування про свідомість для оцінки доказів і обґрунтованого ними планування.

    “Коли вони переглядають свої переконання, вони фактично відкрито представляють докази, що є у них, і зважують різні їхні типи”, — пояснює співавтор дослідження, фахівець із порівняльної психології Ян Енгельманн. 

    Люди також використовують порівняння різних аргументів під час оцінки інформації з різних джерел і розробки власних планів. Ми коригуємо стратегії, якщо наші плани йдуть не так, як очікувалось.

    Вченим давно відомо, що примати здатні оцінювати різні докази. У пошуках їжі шимпанзе звертають увагу на її ознаки, наприклад, наявність крихт чи чогось подібного. Вони будуть шукати далі, якщо наявних доказів буде недостатньо. Однак науковці не знали, чи здатні шимпанзе змінювати власні переконання під впливом нових аргументів.

    Дослідники під керівництвом Яна Енгельманна використали кілька поведінкових тестів, що включали нагороду у вигляді їжі, приховану в одній з двох коробок.  У перших двох тестах шимпанзе навчалися вибирати одну з коробок для отримання їжі та отримували два суперечливі докази щодо того, в якій коробці вона міститься. Шимпанзе надавали один доказ, вони обирали коробку, а потім давали інший доказ і знову дозволяли обрати.

    Переконливість аргументів була різною. В одній з умов “переконливих” доказів команда прорізала вікно збоку одного з ящиків, що дозволило шимпанзе побачити їжу всередині. Щоб надати “слабші” докази, дослідники струшували іншу коробку, демонструючи, що всередині щось є. Мавпи набагато частіше змінювали свою думку, коли дослідники надавали переконливі докази після їхнього початкового вибору, ніж коли вони надавали слабші аргументи.

    Дослідники провели третій експеримент, показавши шимпанзе три коробки. В одній коробці були вагомі докази того, що в ній є їжа, в другій — слабші, а стосовно третьої — взагалі не було ніяких підказок. Перш ніж шимпанзе могли зробити вибір, коробку із переконливими аргументами прибирали. Мавпи у такому випадку кожного разу обирали коробку зі слабшими доказами, ніж взагалі без них. Це показало, що шимпанзе під час прийняття рішень враховували як сильні, так і  слабкі докази, а не лише сильні, не аналізуючи інші доступні варіанти.

    У рамках завершальних експериментів дослідники перевірили дві додаткові метакогнітивні здібності приматів. У цьому випадку вони представляли не лише переконливі та слабші аргументи на користь двох коробок, а й ще один менш переконливий доказ. Це був або той самий слабкий доказ, що й раніше — дослідники струшували коробку, щоб показати, що всередині є щось, — або новий доказ: звук, з яким дослідник кидав у коробку другий шматочок їжі.

    Шимпанзе з більшою ймовірністю змінювали власне рішення та обирали цю коробку, коли отримували два різні аргументи, а не один й той самий двічі. Це доводить, що вони враховували, як різні докази об’єднувалися для посилення аргументу. 

    В останньому тесті дослідники знову додали додаткові докази, які мавпи мали розглянути після того, як зробили свій перший вибір. На цей раз нові докази спростовували перший аргумент; наприклад, шимпанзе показували камінчик всередині однієї з коробок, який міг видавати звук, який вони чули раніше. Мавпи постійно реагували на ці суперечливі докази, змінюючи своє рішення. 

    Енгельман і його команда тепер планують поширити свої експерименти на інших не людиноподібних приматів, щоб перевірити, чи зможуть вони пройти цей тест на раціональність.

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/lyudyam-slid-povchytysya-shympanze-zdatni-vidkydaty-vlasni-poglyady-yakshho-ye-perekonlyvi-zaperechennya/

  • Не англійська: дослідники визначили, яка мова найбільш ефективна в запитах для ШІ

    Не англійська: дослідники визначили, яка мова найбільш ефективна в запитах для ШІ

    Дослідники визначили найефективніші мови для спілкування зі штучним інтелектом. На здивування, англійська серед інших 26 мов не потрапила навіть в ТОП-5.

    Університет Мериленду (UMD) спільно з Microsoft провели велике порівняльне дослідження. Вони взяли за основу кілька провідних моделей ШІ, як-от OpenAI, Google Gemini, Qwen, Llama та DeepSeek. У межах дослідження було 5200 завдань із різною довжиною контексту — від 8 до 128 тисяч токенів. Завдяки ним вчені перевіряли, як системи працюють із короткими й довгими текстами.

    “По-перше, англійська не показала найкращих результатів серед всіх моделей. Насправді вона посіла шосте місце з 26 мов, коли оцінювалися довгі тексти, тоді як польська виявилася провідною мовою”, — пишуть дослідники.

    Якщо казати про конкретні цифри, то польська мова показала середню точність 88%. Вона обійшла французьку (87%), італійську (86%), іспанську (85%) та російську (84%). Дослідники надали повний перелік найефективніших мов для розмовного ШІ, він виглядає наступним чином:

    • Польська — 88%
    • Французька — 87%
    • Італійська — 86%
    • Іспанська — 85%
    • Російська — 84%
    • Англійська — 83,9%
    • Українська — 83,5%
    • Португальська — 82%
    • Німецька — 81%
    • Нідерландська — 80%

    “Як показує аналіз, [польська] найточніша мова з погляду видачі команд штучному інтелекту. Досі польська вважалася однією з найскладніших для вивчення мов. Як виявилося, люди мають з нею проблеми, але не ШІ”, — каже Польське патентне відомство у Facebook .

    Дослідники з’ясували, що чим довший текст, тим сильніше помітна різниця між мовами, для яких є багато даних і навпаки. Наприклад, при коротких запитах різниця в якості перекладу між найкращими й найгіршими мовами була 11%, а при дуже довгих — вже 34%. Пояснення наступне: для мов із меншим обсягом навчальних текстів моделі гірше розуміють зв’язки в довгих фразах. Тобто чим менше даних для мови, тим складніше моделі працювати з великими обсягами тексту.

    Хоча останнє твердження — суперечливе. Вчені були щиро здивовані результатами і через те, що польська має порівняно невеликий обсяг таких даних. Для порівняння, англійська чи китайська мають у десятки разів більше джерел у відкритому доступі. Попри це, польській мові проблема з меншою кількістю даних і маловідомими джерелами не завадило вирватися на перше місце. А от китайська, яка має величезну кількість даних, продемонструвала один з найгірших результатів — четверта позиція знизу серед усіх протестованих мов.

    Але все-таки чому саме польська?

    Дослідники вважають, що складна граматика мови — це не вада, а перевага. Хоч вона має сім відмінків, три роди та багатий набір змін у словах (так званих флексій), це навпаки допомагає ШІ краще розуміти текст. Завдяки чітким граматичним формам моделі легше вловлюють зміст, навіть у довгих реченнях. А ще мова використовує латиницю, яка добре підходить для обробки тексту сучасними системами.

    Крім того, польська мова все-таки має не маленьку цифрову базу — у Вікіпедії понад 1,6 млн статей, і це дев’яте місце у світі. До цього додається активний ІТ-сектор і багато текстів онлайн. Завдяки цьому штучний інтелект навчився обробляти польську краще, ніж будь-яку іншу мову — навіть англійську. Хоча польська має менше вільних даних за англійську чи китайську, тут спрацювало правило якість, а не кількість.

    Джерело: PPC Land

    https://itc.ua/ua/novini/ne-anglijska-doslidnyky-vyznachyly-yaka-mova-najbilsh-efektyvna-v-zapytah-dlya-shi/

  • Вчені "вимкнули" алергію на котів ультрафіолетовим світлом

    Вчені "вимкнули" алергію на котів ультрафіолетовим світлом

    Американські дослідники з Університету Колорадо у Боулдері використали ультрафіолет для знешкодження алергенів у повітрі. 

    Науковці наповнили повітря у лабораторії крихітними частинками котячих алергенів — лупою, пиловими кліщами, пліснявою та пилком. Ці алергени у повітрі помістили у герметичну камеру для випробувань. Вони здатні викликати чхання, кашель та напади астми у багатьох людей, які через це не можуть контактувати з котами та іншими тваринами.

    Нове дослідження під керівництвом Тесс Ейдем та її колег продемонструвало, що певна довжина хвилі ультрафіолетового світла, яка вважається безпечною для людини, може швидко скоротити концентрацію поширених алергенів у повітрі. Ультрафіолет на цій довжині хвилі не знищує алергени, а змінює форму цих крихітних частинок й імунна система перестає їх розпізнавати. 

    “Ми виявили, що можемо використовувати пасивну, в цілому безпечну обробку ультрафіолетовим світлом для швидкої інактивації алергенів, що знаходяться в повітрі”, — пояснює старша наукова співробітниця кафедри цивільного, екологічного та архітектурного проєктування Тесс Ейдем. 

    Вона сподівається, що подібні методи колись полегшать життя людям-алергікам та тим, хто страждає від нападів астми. Наразі через ці захворювання страждають близько 100 млн громадян США, а економіка щорічно втрачає десятки млрд доларів.

    Імунну систему в людей з алергічними реакціями активує білок Fel d 1, що міститься у котячій слині, крихітних частинках шкіри. Алергію на собак викликає білок Can f 1. У випадку зі спорами плісняви та пилком рослин — ключову роль відіграють білки Asp f 1 та Phl p 5. Ці білки можуть зберігатись у повітрі протягом багатьох тижнів та навіть років, коли поряд вже давно немає джерела їхнього поширення. 

    Імунна система розпізнає специфічну тривимірну структуру білків, провокуючи алергічну реакцію після того, як антитіла зв’язуються з цими білками. Це зв’язування провокує чхання, набряки, та інші добре знайомі алергікам прояви.

    Дослідники використали особливий вид ультрафіолетового випромінення, що має назву UV222. На відміну від поширеного бактерицидного UV254, що використовується у лікарнях та лабораторіях, і надто агресивного для людини, UV222 має більш м’яку дію. Він не проникає глибоко у шкіру та в очі. Попередні дослідження продемонстрували, що він здатен знешкоджувати віруси, які передаються повітряно-крапельним шляхом без завдання шкоди людині . 

    У спеціальній камері об’ємом у 10 м куб. Тесс Ейдем та її колеги розпилили 7 найбільш поширених алергенів за допомогою небулайзера. Після цього вони опромінювали камеру ультрафіолетом з довжиною хвилі 222 нм та вимірювали зміну концентрації алергенів з часом за допомогою високочутливого імуноферментного аналізу. 

    “Якщо ваша імунна система реагує на лебедя, і ви розгортаєте білок так, що він більше не схожий на алерген, у вас не виникне алергічної реакції”, — зазначає Тесс Ейдем. 

    Буквально через 30 хвилин після впливу ультрафіолету UV222 рівень алергенів у повітрі скоротився приблизно на 20–25% залежно від типу. В одному з випадків рівень білка Fel d 1 знизився на 61% вже через 40 хвилин після опромінення. Зміни відбувались внаслідок того, що ультрафіолет згортав алергенні білки, спотворюючи їхню поверхню, щоб антитіла більше не зв’язувались з ними. 

    Сучасні стратегії протидії алергенам доволі складні та передбачають видалення об’єктів, здатних викликати алергічні реакції, зокрема, килимів, а також регулярне прання білизни, постільних приналежностей у гарячій воді, постійне прибирання пилу та бруду. Купання домашніх тварин та використання HEPA-фільтрів також можуть допомогти. Однак вони вимагають багато часу та складні в обслуговуванні.

    На думку Тесс Ейдем, ультрафіолет UV222 пропонує простіший підхід. Науковиця висловила сподівання, що колись з’являться портативні світильники, які можна буде використовувати як вдома, так і у школах, лікарнях та навіть підвалах. Люди зможуть включати їх за лічені хвилини і помітно знижувати рівень алергенів у повітрі, що вдихають.

    Дослідники також припускають потенційне застосування у промисловості. Наприклад, у теплицях, лабораторіях для тварин або на підприємствах з перероблення харчових продуктів, де алергени у повітрі становлять не лише дискомфорт, а й реальну небезпеку. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі ACS ES&T Air

    Джерело: ZMEScience

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-vymknuly-alergiyu-na-kotiv-ultrafioletovym-svitlom/

  • Картини Джексона Поллока токсичні: вчені розгадали 77-річну таємницю синього пігмента

    Картини Джексона Поллока токсичні: вчені розгадали 77-річну таємницю синього пігмента

    Група американських науковців зі Стенфорду розкрила нарешті 77-річну загадку незвичайного насиченого бірюзового відтінку на одній з найвідоміших картин художника-абстракціоніста Джексона Поллока під назвою “Number 1A”. 

    Дослідники під керівництвом хіміка Олександра Хейєра встановили, що світло, яке поглинається та випромінюється синьою фарбою , відповідає світлу пігменту, який кілька десятиліть тому був заборонений через токсичність. Картина “Number 1A” являє класичний приклад анархічного, експресивного стилю Поллока. Це одна з перших робіт, де відійшовши від мольберта, він розкладав полотно на підлозі, щоб фарба капала зверху. Це створювало первісний, експресивний і водночас складний ефект, що безпосередньо відображає фізичну взаємодію Поллока з процесом живопису і водночас його бунт проти нього.

    У цей період Поллок руйнував всі усталені правила живопису, використовуючи у “Number 1A” разом з промисловими емалевими фарбами масляні. У деяких місцях художник використовував пензель, однак інші мазки наносив просто руками. Частину фарби він видавлював з тюбика, а іншу — лив просто з банки. Хаотична суміш матеріалів та методів, а також пожежа 1958 року в галереї MoMA, розташованої неподалік місця зберігання картини, поставили дослідників перед загадкою, що саме використовував художник для цього відтінку.

    “Хоча в ході попередньої роботи вдалося визначити червоні та жовті пігменти, що становлять частину його основної палітри, яскравий синій колір у картині залишився невизначеним”, — зазначає Олександр Хейєр та його колеги. 

    Обережне взяття зразків синьої фарби з картини дозволило відправити їх до лабораторії. Попередні спроби ідентифікувати пігмент за допомогою раманівської спектроскопії виявились безрезультатними. Кожна молекула має унікальну властивість з розсіяння світла, тому спрямовуючи лазер на зразки фарби, дослідники можуть визначити їхню структуру за характером коливань фотонів після відбиття від поверхні.

    Автори дослідження здогадувались, що синій колір на картині Поллока “Number 1A” це заборонений наразі сульфат манганату барію або марганцева синь. Цей синтетичний пігмент вперше створили у 1907 році, однак він став доступним для художників лише у 1930-х роках. 

    Попередні неінвазивні тести з метою з’ясувати, чи справді Поллок використовував сульфат манганату барію, проводилися з використанням високоенергетичного лазера з довжиною хвилі 532 нм, однак флуоресценція сполучної речовини у фарбі на олійній основі, що використовується для перетворення чистого пігменту на придатний для роботи художній матеріал, дала неоднозначні результати. 

    Однак у новому дослідженні вченим вдалося виявити відповідність, порівнявши зразки фарби з відомими спектрами Рамана для марганцевої синьої фарби, отриманими на довжині хвилі 785 нм. Автори дослідження з’ясували, що дві окремі смуги електронних переходів надають цьому пігменту унікальну властивість фільтрувати усі кольори окрім синього по обидва боки спектра. Саме проміжок між цими двома смугами відбиває настільки чисте світло назад до спостерігача. 

    “Сульфат манганату барію вирішує складне завдання: створює чисті відтінки з кольорів у центрі видимого спектра. Хоча у творчості Поллока були виявлені такі сині пігменти, як ультрамарин та фталоціаніновий синій, а також, меншою мірою, блакитний синій, кобальтовий синій та берлінська блакить, тепер ця палітра включає і марганцеву синь”, — підкреслюють автори дослідження. 

    Виробництво марганцевої сині було припинено у 1990-х роках через потенційну шкоду навколишньому середовищу та токсичність. Наразі відтворити подібний лазурно-синій тон , змішуючи сучасні фарби, вкрай складно.

    У 2009 році американський хімік та професор Університету штату Орегон Мас Субраманян вперше за останні 200 років відкрив новий синій пігмент, що отримав назву YInMn синій. Тепер художники використовують його на заміну марганцевій сині. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі PNAS

    Джерело: Science Alert

    https://itc.ua/ua/novini/kartyny-dzheksona-polloka-toksychni-vcheni-rozgadaly-77-richnu-tayemnytsyu-synogo-pigmenta/

  • Де ховається свідомість: дослідження мозку знайшло неочікувану відповідь

    Де ховається свідомість: дослідження мозку знайшло неочікувану відповідь

    Результати нещодавнього дослідження фахівця в області нейробіології Пітера Копполи з Кембридзського університету ставлять під сумнів наукові погляди на людську свідомість . 

    У рамках дослідження Коппола провів огляд наукових матеріалів щодо людського мозку, зібраних за останні 100 років. Метою науковця була побудова ієрархічної структури людського мозку для визначення найбільш важливих для свідомості областей . 

    Дослідник аналізував численні роботи з нейробіології, включно із екстремальними хірургічними дослідженнями на кішках та мавпах та впливом електричних імпульсів та магнітної стимуляції на мозок. За словами Копполи, отримані результати являють сукупність доказів, що кидають виклик популярним теоріям про свідомість. 

    Свідомість зазвичай проявляється як безпосереднє усвідомлення почуттів, емоцій та переживань. Оскільки ми сприймаємо свідомість з погляду комфорту власного розуму, це так званий суб’єктивний феномен . Через це свідомість як концепцію вкрай важко вивчати, що призводить до надзвичайно хиткого розуміння цього феномена. 

    Коппола зазначає, що теорії про свідомість умовно можна розділити на 4 конкурентні школи. Кожна з них зазвичай сходиться на думці, що принаймні якась частина неокортексу — зовнішнього шару мозку, вкритого складками, необхідна для функціонування свідомості. 

    Дослідник вирішив перевірити це твердження. У власному дослідженні Коппола розділив людський мозок на 3 області: кору, підкірку та мозочок. Він хотів виявити зміни в одному чи в кількох з цих відділів та вивчити їхній вплив на свідомість. Нейробіолог знайшов докази того, що неокортекс не відіграє настільки важливої ролі у функціонуванні свідомості, як вважається. 

    “Люди, які народилися без мозочка або передньої частини кори головного мозку, можуть зберігати свідомість і жити цілком нормальним життям. Однак пошкодження мозочка в пізнішому віці може спровокувати галюцинації або повністю змінити емоції”, — підкреслює Пітер Коппола. 

    Деякі випадки, коли діти народжуються з відсутньою частиною неокортексу, не піддаються простому поясненню. За словами Копполи, згідно з медичними підручниками, такі люди мають постійно перебувати у вегетативному стані.

    Однак нещодавні дослідження вказують, що ці пацієнти насправді знаходяться у свідомості та демонструють багато типових для дітей з повністю сформованим неокортексом ознак поведінки. Аналогічні результати спостерігались у дорослих тварин. 

    Коппола підкреслює, що існує кілька можливих пояснень цього явища: або неокортекс, відносно нова частина нашої анатомії в ході еволюції, не потрібен для базової свідомості, або якщо людина народжується з неповноцінною корою, два інших регіони мозку вчаться компенсувати її.

    “Це означає, що нам, можливо, доведеться переглянути наші теорії свідомості. Своєю чергою це може вплинути на догляд за пацієнтами, а також на наше ставлення до прав тварин. Насправді свідомість може бути більш поширеною, ніж ми думали”, — зазначив дослідник. 

    Джерела: The Conversation ; Futurism

    https://itc.ua/ua/novini/de-hovayetsya-svidomist-doslidzhennya-mozku-znajshlo-neochikuvanu-vidpovid/

  • В одній глибокій галактиці: Чубакка з "Зоряних воєн" знайдений в океані

    В одній глибокій галактиці: Чубакка з "Зоряних воєн" знайдений в океані

    Науковці з Гавайського університету відкрили новий незвичайний волохатий корал, схожий на культового персонажа  Чубакку з саги “Зоряні війни”. 

    Власне, на честь Чубакки корал і отримав назву Iridogorgia chewbacca. Корал виявили за допомогою глибоководного апарату на вершині підводної гори, біля берегів гавайського острова Молокаї, на глибині 663 м.

    “Перша поява цього корала була незабутньою. Його довгі, гнучкі гілки та форма одразу нагадали мені Чубакку”, — розповідає біолог Ліс Вотлінг. 

    Як і всі інші корали , Iridogorgia chewbacca являє колонію окремих поліпів, що зростають разом і досягають висоти 51 см. Представники Iridogorgia — глибоководні мешканці, які мерехтять металевими відблисками, за що й отримали свою назву. Вони утворюють довгі структури, які спірально підіймаються від основи, прикріплюючись до морського дна. 

    Iridogorgia chewbacca вперше помітили у 2006 році, а виявили під час експедиції 2016 року в районі Маріанської западини. Аналіз генів та фізичних характеристик підтвердив, що це новий вид коралів . 

    “Я вважаю, що важливо описувати види з будь-якого маловивченого регіону, щоб отримати уявлення про рівень чинного біорізноманіття, а також використовувати ці види для розуміння біогеографічної історії регіону”, — переконує Ліс Вотлінг. 

    Вотлінг та його колеги з Китайської академії наук виявили дивовижне різноманіття видів Iridogorgia у тропічних водах західної частини Тихого океану . Зокрема, вони повідомили про виявлення виду Iridogorgia curva у рамках того самого дослідження, а також про 10 інших видів того ж роду, два з яких ніколи раніше не зустрічалися у цьому регіоні.

    “Протягом наступного століття морські глибини зазнають суттєвих змін. Глибинні води навколо Гаваїв мають вік від 500 до 1000 років (більша частина тече на північ з Антарктики) тому існує ймовірність, що вони не відразу прогріються. Але інші наслідки потепління океану можуть спричинити зміни на глибині. Вкрай важливо знати, хто там живе, скільки їм років і які їх репродуктивні можливості”, — пояснює Вотлінг. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі Zootaxa

    Джерело: ScienceAlert

    https://itc.ua/ua/novini/v-odnij-glybokij-galaktytsi-chubakka-z-zoryanyh-voyen-znajdenyj-v-okeani/

  • Вчені знайшли натуральну антигостру приправу: просто заїжте перець

    Вчені знайшли натуральну антигостру приправу: просто заїжте перець

    Американські дослідники з Університету штату Огайо виявили сполуки, які роблять перець чилі не таким гострим. 

    Результати дослідження демонструють можливе використання цих сполук для створення “антигострої” приправи для страв, які інакше здаватимуться занадто гострими для вживання . Для того, аби зрозуміти, чому гострота перцю взагалі може змінюватись, дослідники проаналізували низку зразків та виділили три сполуки, пов’язані зі зменшенням гостроти. 

    Хімічний аналіз дозволив передбачити ефект, а кваліфікована комісія дегустаторів підтвердила, що зразки, які містили ці сполуки, не викликали таких пекучих вражень. Отримані результати можуть бути використані кількома способами, дозволяючи створити перець чилі з заданою гостротою, вивчити альтернативні варіанти полегшення пекучого присмаку, окрім капсаїцину, запропонувати домогосподарствам з різними уподобаннями у спеціях нову приправу, яка зменшуватиме гостроту. 

    “Якщо ви вдома і замовили страву, в якій занадто багато спецій і яка може здатися комусь занадто гострою, ви можете просто посипати її перцем чилі, що містить переважні речовини, які пом’якшують гостроту. Я думаю, що ідея використання натурального матеріалу як антиприправи, особливо для тих, хто має дітей, матиме цінність як домашній інгредієнт”, — зазначає старший автор дослідження, професор кафедри харчових наук та технологій Девін Петерсон. 

    Пекучість перцю чилі довгий час пояснювалась двома сполуками з класу капсаїциноїдів —капсаїцину та дигідрокапсаїцину. Одиниці пекучості Сковілла, шкала, використовувана понад століття для визначення гостроти перцю чилі, розраховується з урахуванням концентрації цих двох сполук у кожному перці. 

    У рамках дослідження Девін Петерсон та його колеги відібрали 10 сортів перцю чилі та визначили їхню гостроту за шкалою Сковілла за вмістом капсаїциноїдів та нормалізували групу таким чином, щоб всі зразки, приготовані у вигляді сухого порошку, мали однакову кількість одиниць Сковілла. Після цього дослідники додали стандартизовані порошки у томатний сік і попросили спеціально навчену групу дегустаторів оцінити їхню гостроту.

    “Всі вони знаходяться на одному рівні та всі нормалізовані, тому у них мало бути однакове сприйняття пекучості, але цього не сталося. Це досить явна вказівка ​​на те, що інші фактори відігравали свою роль і впливали на сприйняття”, — пояснює Петерсон. 

    За результатами даних сенсорного сприйняття дослідники створили статистичні моделі та проаналізували молекулярні структури у наявних  бібліотеках хімічних речовин, щоб виділити п’ять сполук-кандидатів, які, як передбачається, знижують гостроту перцю. 

    Далі друга навчена група дегустаторів порівняла гостроту низки зразків капсаїциноїдів, змішаних з різними рівнями цих сполук-кандидатів, під час тестів, у ході яких різні зразки одночасно поміщалися на кожну сторону язика. Другий раунд сенсорних результатів у поєднанні з мас-спектрометрією високої роздільної здатності та експериментами з ядерним магнітним резонансом дозволив команді звузити ефекти придушення пекучості до трьох сполук: капсіанозиду I, розеозиду та імбирного гліколіпіду А. 

    Результати описують загальний механізм, який впливає на рівень гостроти перцю чилі та не є винятковим для будь-яких конкретних сортів. Лабораторія Петерсона вивчає складні взаємозв’язки між рецепторами ротової порожнини та харчовими сполуками, які впливають на сприйняття смаку людиною . Основна мета: застосувати отримані результати для покращення смаку здорової їжі без додавання цукру, солі та жирів.

    Рецептори TRPV1 у ротовій порожнині відповідають за сприйняття гостроти перцю чилі та активуються молекулами, такими як капсаїцин, що викликають відчуття пекучості та гостроти. Ці ж рецептори є у всьому організмі, а це означає, що капсаїцин у формі добавок і для місцевого застосування полегшує відчуття від перцю чилі, впливаючи на рецептори дратівливим сигналом та у підсумку знижуючи чутливість. За словами Петерсона, нещодавно виявлені сполуки, що пригнічують пекучість, можуть мати той самий ефект, що десенсибілізує, але без початкового опіку.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Journal of Agricultural and Food Chemistry

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-znajshly-naturalnu-antygostru-prypravu-prosto-zayizhte-perets/

  • Спиногризи: вчені створили ембріони з клітин людської шкіри

    Спиногризи: вчені створили ембріони з клітин людської шкіри

    Американські дослідники створили людські яйцеклітини у лабораторних умовах, а потім за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) перетворили їх на ембріони.

    Для створення яйцеклітин використовувався той самий процес, що й для клонування вівці Доллі свого часу. Хоча сам метод ще далекий від клінічних випробувань, колись він може прокласти шлях до нових способів лікування безпліддя .

    “Крім того, що цей метод дає надію мільйонам людей з безпліддям через відсутність яйцеклітин або сперми, він також дасть можливість одностатевим парам мати дитину, генетично споріднену обом партнерам”, — зазначає співавторка дослідження, професорка акушерства та гінекології Медичній школі Університету охорони здоров’я та науки штату Орегон, Паула Амато. 

    Процес створення яйцеклітини включав видалення ядра з наявної людської яйцеклітини та заміну його ядром з клітини людської шкіри. Цей перший етап називається переносенням ядра соматичної клітини. Він використовувався для клонування багатьох тварин, включно із вівцею Доллі.

    Дослідники прагнули створити функціональну яйцеклітину, а не клон. Яйцеклітини містять половину хромосом, як у всіх інших не статевих клітин в організмі. Під час запліднення 23 хромосоми яйцеклітини об’єднуються з 23 хромосомами сперматозоїда. В результаті цього загальна кількість хромосом сягає 46.

    Щоб змусити створені яйцеклітини позбавитись половини хромосом, дослідники застосували електричні імпульси та препарат росковітін, який впливає на ферменти, що регулюють клітинний цикл — процес ділення. За результатами експерименту було отримано 82 яйцеклітини, які запліднили спермою внаслідок екстракорпорального запліднення .

    Однак подібний етап запліднення поки не є абсолютно безпечним. Лише близько 9% доходять до стадії бластоцисти. На цьому етапі яйцеклітина ділиться, утворюючи порожню сферу з клітин, яку можна ввести у матку за допомогою ЕКЗ.

    Більшість запліднених яйцеклітин не дійшли до стадії бластоцисти і ділились стільки разів, скільки було необхідно, щоб утворити від чотирьох до 8 клітин. На думку авторів дослідження, повільний розвиток бластоцисти, ймовірно, обумовлений хромосомними аномаліями, які зупиняли подальше ділення запліднених яйцеклітин, а також тим, що перенесені з клітин шкіри гени не були успішно перепрограмовані для підтримки ембріонального розвитку. Простіше кажучи, гени продовжували діяти наче все ще перебували у клітинах шкіри, а не у клітинах, які формуються на ранніх стадіях розвитку.

    Жодна з яйцеклітин, які досягли стадії бластоцисти, не піддалась подальшому розвитку. Оскільки вони також містили хромосомні аномалії, малоймовірно, що вони були б придатні для використання у ЕКЗ. Серед зазначених аномалій була як завелика, так і замала кількість хромосом, хоча у середньому їх було 46. Деякі яйцеклітини містили кілька копій однієї хромосоми, а у деяких — взагалі були відсутні певні хромосоми.

    Поки що фахівці визнали технологію занадто неефективною та пов’язаною із високими ризиками для негайного застосування у клінічній практиці. Самі автори дослідження підкреслюють, що на даному етапі результати виступають лише доказом самої концепції. Необхідні подальші дослідження для підтвердження ефективності та безпечності.

    Дослідники планують зосередитись на тому, як найкраще забезпечити ділення та подальше подвоєння хромосом у яйцеклітині. Науковці прагнуть якомога точніше відтворити процеси, які протікають під час реальної вагітності , щоб необхідні хромосоми спочатку відпадали під час ділення, а після правильно з’єднувались з новими хромосомами під час запліднення.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Nature

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/spynogryzy-vcheni-stvoryly-embriony-z-klityn-lyudskoyi-shkiry/

  • Чумацький Шлях сколихнула велетенська хвиля невідомого походження, — заява ESA

    Чумацький Шлях сколихнула велетенська хвиля невідомого походження, — заява ESA

    Дані космічної обсерваторії Gaia Європейського космічного агентства (ESA) засвідчили, що галактикою Чумацький Шлях суне велетенська хвиля невідомого походження , зміщуючи мільярди зірок.

    Галактична хвиля була помічена у картографічних даних Gaia. Телескоп із високою точністю відстежував положення та схеми руху мільйонів зірок до виведення з експлуатації на початку цього року.

    Подібно брижам у ставку, ця хвиля впливає на зірки, розташовані на відстані 30-65 тис. світлових років від центру галактики. Це значна частина Чумацького Шляху, діаметр якого складає близько 100 тис. світлових років.

    Астрономи не знають, що стало причиною цієї хвилі. У ESA заявляють, що однією з причин могло бути зіткнення з меншою карликовою галактикою . Однак для точної відповіді необхідні додаткові дослідження.

    Gaia складала карти швидкості та траєкторій руху зірок протягом майже 12 років. У 2020 році телескоп зафіксував дивні коливання Чумацького шляху . Загадкову хвилю дослідили внаслідок відстеження руху та положення молодих гігантських зірок, а також групи цефеїд — зірок з передбачуваною, але змінною яскравістю. 

    “Оскільки молоді гігантські зірки та цефеїди рухаються разом із хвилею, вчені вважають, що газ у диску також може брати участь у цій великомасштабному русі. Можливо, молоді зірки зберігають пам’ять про хвильову інформацію, отриману від газу, з якого вони народилися”, — зазначається у повідомленні ESA. 

    Астрономи Європейського космічного агентства порівняли цю хвилю з тією, що створюють спортивні вболівальники на стадіоні. Схожий тип хвильового руху видний під час спостережень за нашою галактикою у горизонтальній площині.

    Нещодавно виявлена ​​хвиля також може бути пов’язана з набагато меншою хвилею у Чумацькому Шляху, вже відомою вченим як хвиля Редкліффа. Її видно приблизно в 500 світлових роках від Сонця і вона простягається на 9 тис. світлових років у просторі.

    “Однак хвиля Редкліффа набагато менша, розташована в іншій частині галактичного диска порівняно з хвилею, яка вивчається в нашій роботі. Ці дві хвилі можуть бути пов’язані, а можуть і не бути. Саме тому ми б хотіли провести додаткові дослідження”, — зазначає провідна авторка дослідження з Національного інституту астрофізики в Італії Елоїза Поджо. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі Astronomy & Astrophysics

    Джерело: LiveScience  

    https://itc.ua/ua/novini/chumatskyj-shlyah-skolyhnula-veletenska-hvylya-nevidomogo-pohodzhennya-zayava-esa/