Метка: Мозок

  • Людям слід повчитися: шимпанзе здатні відкидати власні погляди, якщо є переконливі заперечення

    Людям слід повчитися: шимпанзе здатні відкидати власні погляди, якщо є переконливі заперечення

    Дослідження американських науковців з Каліфорнійського університету у Берклі продемонстрували, що шимпанзе здатні змінювати власні переконання за наявності потужних аргументів.

    У дослідженні тваринам пропонувалось знайти ласощі, сховані в одній з двох коробок. При цьому шимпанзе оцінювали кілька варіантів аргументів на користь того чи іншого вибору. Вони змінювали власний вибір за появи нових суперечливих доказів. Отримані результати свідчать, що шимпанзе використовують метасвідомість або міркування про свідомість для оцінки доказів і обґрунтованого ними планування.

    “Коли вони переглядають свої переконання, вони фактично відкрито представляють докази, що є у них, і зважують різні їхні типи”, — пояснює співавтор дослідження, фахівець із порівняльної психології Ян Енгельманн. 

    Люди також використовують порівняння різних аргументів під час оцінки інформації з різних джерел і розробки власних планів. Ми коригуємо стратегії, якщо наші плани йдуть не так, як очікувалось.

    Вченим давно відомо, що примати здатні оцінювати різні докази. У пошуках їжі шимпанзе звертають увагу на її ознаки, наприклад, наявність крихт чи чогось подібного. Вони будуть шукати далі, якщо наявних доказів буде недостатньо. Однак науковці не знали, чи здатні шимпанзе змінювати власні переконання під впливом нових аргументів.

    Дослідники під керівництвом Яна Енгельманна використали кілька поведінкових тестів, що включали нагороду у вигляді їжі, приховану в одній з двох коробок.  У перших двох тестах шимпанзе навчалися вибирати одну з коробок для отримання їжі та отримували два суперечливі докази щодо того, в якій коробці вона міститься. Шимпанзе надавали один доказ, вони обирали коробку, а потім давали інший доказ і знову дозволяли обрати.

    Переконливість аргументів була різною. В одній з умов “переконливих” доказів команда прорізала вікно збоку одного з ящиків, що дозволило шимпанзе побачити їжу всередині. Щоб надати “слабші” докази, дослідники струшували іншу коробку, демонструючи, що всередині щось є. Мавпи набагато частіше змінювали свою думку, коли дослідники надавали переконливі докази після їхнього початкового вибору, ніж коли вони надавали слабші аргументи.

    Дослідники провели третій експеримент, показавши шимпанзе три коробки. В одній коробці були вагомі докази того, що в ній є їжа, в другій — слабші, а стосовно третьої — взагалі не було ніяких підказок. Перш ніж шимпанзе могли зробити вибір, коробку із переконливими аргументами прибирали. Мавпи у такому випадку кожного разу обирали коробку зі слабшими доказами, ніж взагалі без них. Це показало, що шимпанзе під час прийняття рішень враховували як сильні, так і  слабкі докази, а не лише сильні, не аналізуючи інші доступні варіанти.

    У рамках завершальних експериментів дослідники перевірили дві додаткові метакогнітивні здібності приматів. У цьому випадку вони представляли не лише переконливі та слабші аргументи на користь двох коробок, а й ще один менш переконливий доказ. Це був або той самий слабкий доказ, що й раніше — дослідники струшували коробку, щоб показати, що всередині є щось, — або новий доказ: звук, з яким дослідник кидав у коробку другий шматочок їжі.

    Шимпанзе з більшою ймовірністю змінювали власне рішення та обирали цю коробку, коли отримували два різні аргументи, а не один й той самий двічі. Це доводить, що вони враховували, як різні докази об’єднувалися для посилення аргументу. 

    В останньому тесті дослідники знову додали додаткові докази, які мавпи мали розглянути після того, як зробили свій перший вибір. На цей раз нові докази спростовували перший аргумент; наприклад, шимпанзе показували камінчик всередині однієї з коробок, який міг видавати звук, який вони чули раніше. Мавпи постійно реагували на ці суперечливі докази, змінюючи своє рішення. 

    Енгельман і його команда тепер планують поширити свої експерименти на інших не людиноподібних приматів, щоб перевірити, чи зможуть вони пройти цей тест на раціональність.

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/lyudyam-slid-povchytysya-shympanze-zdatni-vidkydaty-vlasni-poglyady-yakshho-ye-perekonlyvi-zaperechennya/

  • Де ховається свідомість: дослідження мозку знайшло неочікувану відповідь

    Де ховається свідомість: дослідження мозку знайшло неочікувану відповідь

    Результати нещодавнього дослідження фахівця в області нейробіології Пітера Копполи з Кембридзського університету ставлять під сумнів наукові погляди на людську свідомість . 

    У рамках дослідження Коппола провів огляд наукових матеріалів щодо людського мозку, зібраних за останні 100 років. Метою науковця була побудова ієрархічної структури людського мозку для визначення найбільш важливих для свідомості областей . 

    Дослідник аналізував численні роботи з нейробіології, включно із екстремальними хірургічними дослідженнями на кішках та мавпах та впливом електричних імпульсів та магнітної стимуляції на мозок. За словами Копполи, отримані результати являють сукупність доказів, що кидають виклик популярним теоріям про свідомість. 

    Свідомість зазвичай проявляється як безпосереднє усвідомлення почуттів, емоцій та переживань. Оскільки ми сприймаємо свідомість з погляду комфорту власного розуму, це так званий суб’єктивний феномен . Через це свідомість як концепцію вкрай важко вивчати, що призводить до надзвичайно хиткого розуміння цього феномена. 

    Коппола зазначає, що теорії про свідомість умовно можна розділити на 4 конкурентні школи. Кожна з них зазвичай сходиться на думці, що принаймні якась частина неокортексу — зовнішнього шару мозку, вкритого складками, необхідна для функціонування свідомості. 

    Дослідник вирішив перевірити це твердження. У власному дослідженні Коппола розділив людський мозок на 3 області: кору, підкірку та мозочок. Він хотів виявити зміни в одному чи в кількох з цих відділів та вивчити їхній вплив на свідомість. Нейробіолог знайшов докази того, що неокортекс не відіграє настільки важливої ролі у функціонуванні свідомості, як вважається. 

    “Люди, які народилися без мозочка або передньої частини кори головного мозку, можуть зберігати свідомість і жити цілком нормальним життям. Однак пошкодження мозочка в пізнішому віці може спровокувати галюцинації або повністю змінити емоції”, — підкреслює Пітер Коппола. 

    Деякі випадки, коли діти народжуються з відсутньою частиною неокортексу, не піддаються простому поясненню. За словами Копполи, згідно з медичними підручниками, такі люди мають постійно перебувати у вегетативному стані.

    Однак нещодавні дослідження вказують, що ці пацієнти насправді знаходяться у свідомості та демонструють багато типових для дітей з повністю сформованим неокортексом ознак поведінки. Аналогічні результати спостерігались у дорослих тварин. 

    Коппола підкреслює, що існує кілька можливих пояснень цього явища: або неокортекс, відносно нова частина нашої анатомії в ході еволюції, не потрібен для базової свідомості, або якщо людина народжується з неповноцінною корою, два інших регіони мозку вчаться компенсувати її.

    “Це означає, що нам, можливо, доведеться переглянути наші теорії свідомості. Своєю чергою це може вплинути на догляд за пацієнтами, а також на наше ставлення до прав тварин. Насправді свідомість може бути більш поширеною, ніж ми думали”, — зазначив дослідник. 

    Джерела: The Conversation ; Futurism

    https://itc.ua/ua/novini/de-hovayetsya-svidomist-doslidzhennya-mozku-znajshlo-neochikuvanu-vidpovid/

  • З віком люди обирають невігластво, навіть коли знання корисніші, — дослідження

    З віком люди обирають невігластво, навіть коли знання корисніші, — дослідження

    Американські дослідники з Чиказького університету визначили точний вік, у якому люди починають надавати перевагу невігластву , а не точним знанням.

    Ця поведінка відома під назвою “ефект страуса”, хоча самі страуси ніколи не ховають голову у пісок. Результати серії експериментів, які вивчали уникання інформації серед 320 американських дітей у віці від 5 до 10 років, продемонстрували, що діти молодшого віку активно шукали інформацію, тоді як, починаючи з 7 років, вони починали уникати інформації, якщо потенційні відповіді могли викликати негативні емоції .

    “Чому діти такі допитливі, а ми, ставши дорослими, якимось чином воліємо уникати інформації? Що це за перехід?” — питається докторка Радхіка Сантханагопалан. 

    У першому експерименті дослідники вивчали 5 потенційних причин, серед яких прагнення уникнути негативних емоцій, уникання негативної інформації щодо нашої власної привабливості або компетентності , уникання заперечення наших власних переконань, з метою захисту власних переконань та через прагнення діяти у власних інтересах.

    Після цього автори дослідження розглядали різні сценарії аби з’ясувати, чим була викликана подібна поведінка. Один з тестів передбачав прохання до дітей згадати свої улюблені та не дуже улюблені цукерки, а потім показати їм відео про те, чому вживання обраних ними солодощів шкідливе для зубів.

    “Ми виявили, що коли діти молодшого віку дійсно хотіли шукати інформацію, діти старшого віку почали виявляти тенденцію до уникнення. Наприклад, вони не хотіли знати, чому їхні улюблені цукерки шкідливі, але цілком спокійно дізнавалися, чому цукерки, які вони не люблять, шкідливі”, — зазначає Радхіка Сантханагопалан. 

    Це створює цікавий випадок “морального маневру”, коли люди воліють уникати інформації з огляду на власні інтереси, однак роблять це так, щоб не виглядати егоїстичними в очах інших. Це було продемонстровано у сценарії, коли дітям, що працювали в парі, пропонували два відра з наклейками — собі та партнеру. В одному відрі було більше наклейок, а інше — було закритим, і скільки там наклейок — було невідомо. Перед вибором відра дітей питали, чи хочуть вони знати, скільки наклейок отримає їхній партнер.

    “Ми хочемо діяти у власних інтересах, але при цьому дуже дбаємо про те, щоб виглядати справедливими в очах інших. Свобода дій у моральних питаннях дозволяє нам досягти обох цілей”, — пояснює Радхіка Сантханагопалан. 

    Хоча інформація про те, скільки наклейок може знаходитись у закритому відрі, не впливала на індивідуальні результати, діти старшого віку частіше воліли не знати, скільки наклейок зможе отримати їхній партнер. Таким чином, вони не відчували провини, вибираючи відро з невідомою кількістю наклейок для свого партнера. 

    “Ця моральна свобода маневру дозволяє їм вибирати зиск, виходячи з власних інтересів, зберігаючи при цьому ілюзію справедливості. Ця завіса невігластва дозволяє їм діяти у власних інтересах”, — підкреслює Радхіка Сантханагопалан. 

    Результати дослідження продемонстрували, що у міру дорослішання діти все частіше уникали інформації для захисту від негативних емоцій, що було пов’язано з усіма п’ятьма причинами, окрім компетентності. Діти без вагань дізнавались про погані результати тесту. На думку дослідників, це може бути пов’язане з тим, що школа сприяє особистісному зростанню та позитивним змінам, тому поганий результат – лише невеликий крок на шляху до гарного результату. 

    У дорослому віці уникання певної інформації зустрічається значно частіше. Дослідники додають, що таке уникнення може мати особисті та суспільні наслідки, такі як “поглиблення політичної поляризації чи ідеологічна жорсткість”. Дослідників дуже хвилює питання, чому дорослі люди уникають корисної інформації, віддаючи перевагу короткостроковому дискомфорту, порівняно із довгостроковою користю від знань. 

    “У людей є схильність прагнути до вирішення невизначеності, але коли вирішення ситуації стає загрозливим, вони можуть натомість перемикнутись на уникнення. Я думаю, що є щось особливе у здатності терпіти і навіть приймати певний рівень невизначеності. Я думаю, це може допомогти не стати жертвою уникнення інформації”, — зазначає Радхіка Сантханагопалан. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі Psychological Science

    Джерело: New Atlas

    https://itc.ua/ua/novini/z-vikom-lyudy-obyrayut-neviglastvo-navit-koly-znannya-korysnishi-doslidzhennya/

  • Вчені вилікували Альцгеймера у мишей єдиним уколом

    Вчені вилікували Альцгеймера у мишей єдиним уколом

    Протягом десятків років науковці різними способами намагались приборкати хворобу Альцгеймера , яка вважалась невиліковною. Новий прорив нарешті дозволив позбавитись цього вікового захворювання внаслідок буквально одного уколу.

    Більшість наявних препаратів впливає безпосередньо на бета-амілоїдні білки, які накопичуються у мозку. Однак такий підхід демонструє доволі обмежені результати. Замість цього міжнародна група дослідників вирішила перезавантажити систему самоочищення у мозку .

    Вчені використали наночастинки для відновлення функції гематоенцефалічного бар’єра, отримавши дивовижні результати. Буквально за 2 години вдалось очистити мозок мишей з прогресуючою хворобою Альцгеймера від майже половини амелоїдних бляшок. 

    При цьому відновлення когнітивних функцій зберігалось. У хворих мишей відновилась пам’ять та здатність до навчання на рівні зі здоровими особинами. Покращені показники зберігались щонайменше пів року після одноразового лікування.

    Оскільки мозок надзвичайно чутливий орган, він потребує серйозного захисту від токсинів та патогенів. Гематоенцефалічний бар’єр перевіряє кожну молекулу і пропускає лише поживні речовини. Окрім цього цей бар’єр також здійснює “прибирання”, позбавляючись від бета-амілоїдних білків. Однак у разі хвороби Альцгеймера ця система виходить з ладу.

    Бета-амілоїдні білки накопичуються та призводять до руйнації мозкових тканин, викликаючи запалення та порушуючи зв’язок між нейронами. Врешті-решт, це закінчується тим, що клітини мозку починають вмирати. 

    Протягом багатьох років науковці розглядали порушення роботи гематоенцефалічного бар’єра як ознаку пізньої стадії розвитку хвороби Альцгеймера. Однак з’являється все більше даних про те, що таке уявлення помилкове. Порушення роботи цього бар’єру може відбуватись одним з перших під час хвороби Альцгеймера, що запускає подальші катастрофічні наслідки. 

    “Більшість сучасних методів лікування хвороби Альцгеймера спрямовані на видалення бета-амілоїду або захист нейронів після того, як пошкодження вже сталося. Але на цей момент захисний бар’єр мозку вже руйнується; він більше не може належним чином доставляти поживні речовини та виводити відходи. Ми прагнемо відновити цей бар’єр, оскільки він є основою проблеми. Здоровий гематоенцефалічний бар’єр підтримує клітини мозку, регулює запалення і підтримує середовище, необхідне нейронам для функціонування. Відновлюючи судинну мережу, ми допомагаємо мозку відновити природний баланс, роблячи будь-яку іншу терапію більш ефективною та тривалою”, — пояснює автор дослідження Джузеппе Батталья. 

    Відновлення гематоенцефалічного бар’єра непроста задача. У мозку міститься близько мільярда капілярів, утворюючи складну систему з високим рівнем безпеки. Ключову роль у цій системі відіграє білок  LRP1, який чистить мозок від токсичних бета-амілоїдних білків. У людей з хворобою Альцгеймера вироблення цього білка різко знижується, а ті LRP1, що залишились, руйнуються під впливом бета-амілоїдних білків. 

    Для розв’язання цієї проблеми Джузеппе Батталья та його колеги створили інтелектуальну систему доставки — крихітну синтетичну сферу, яка називається полімерсомою. Ця частинка являє собою велику кількість різних компонентів, що працюють разом. 

    “Замість того, щоб використовувати одну активну молекулу, як у традиційних препаратах, наші наночастинки складаються з безлічі невеликих компонентів, які збираються подібно до будівельних блоків. Ці компоненти працюють спільно, не лише доставляючи ліки, а й ефективно взаємодіючи з гематоенцефалічним бар’єром. Саме тому ми називаємо їх “супрамолекулярними препаратами”: вони діють через структуру та взаємодію, допомагаючи власним клітинам мозку перезапустити процеси, що припинилися при хворобі Альцгеймера”, — розповідає Батталья. 

    Дослідники вкрили поверхню полімерсоми спеціальним пептидом, який зв’язується з білками LRP1 внаслідок мультівалентності. Недостатня кількість цього пептиду робила синтетичну частинку неефективною, а надмірна — подібною до бета-амілоїдних білків, зв’язуючи занадто сильно. З рештою вчені додали 40 пептидів на частинку, а після протестували на мишах із хворобою Альцгеймера. 

    У дослідженні брали участь миші віком близько року, генетично модифіковані для розвитку агресивної форми, схожої із хворобою Альцгеймера. Миші були старими, а їхній мозок був вкритий бета-амілоїдними білками, викликаючи значні когнітивні порушення. Буквально через 2 години після єдиного уколу концентрація бета-амілоїдів у мозку мишей знизилась майже на 45%. 

    Концентрація бета-амілоїдів знижувалась не тільки у мозку, а й у плазмі крові. Це свідчило про те, що токсичні білки з мозку потрапляли в організм для утилізації. Кількість бета-амілоїду, виведеного з мозку, практично повністю відповідала його надлишку в крові. Результати зберігались через 6 місяців після ін’єкції. 

    “Результати виявилися напрочуд стійкими. Швидке зниження рівня амілоїду показує, що після відновлення транспортної системи бар’єра мозок може ефективно виводити самостійно шкідливі білки. Навіть через місяці ми спостерігаємо покращення пам’яті та функцій мозку у тварин, які пройшли лікування. Це говорить про те, що реактивація природних механізмів відновлення мозку може мати довгострокові переваги, а не лише тимчасові”, — зазначає Батталья. 

    Наступними кроками дослідників буде підтвердження безпеки їхнього методу та відтворюваність на більших за розмірами тваринах, проведення докладних токсикологічних досліджень відповідно до нормативних стандартів. Тільки після цього можна буде переходити до ранніх клінічних випробувань. Мета – перенести цей підхід з лабораторії на пацієнтів, запропонувавши новий спосіб лікування хвороби Альцгеймера, відновлюючи власні захисні та відновлювальні системи мозку. 

    Результати дослідження опубліковані у журналі Nature

    Джерело: ZME Science

    https://itc.ua/ua/novini/vcheni-vylikuvaly-altsgejmera-u-myshej-yedynym-ukolom/

  • Жири корисні, кето-дієта зберігає мозок молодим, — дослідження

    Жири корисні, кето-дієта зберігає мозок молодим, — дослідження

    Американські дослідники з Університету Міссурі виявили, що кето-дієта із високим вмістом жирів та низькою кількістю вуглеводів може покращити здоров’я мозку в людей з підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.

    Риба, морепродукти, м’ясо, овочі без вмісту крохмалю, ягоди, горіхи, насіння, яйця та жирні молочні продукти можуть мати велику користь для здоров’я мозку. Результати дослідження демонструють, що кето-дієта може допомогти у підтримці здоров’я мозку та навіть сповільнити або запобігти погіршенню когнітивних функцій в людей з підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.

    Професорка медичного факультету Ай-Лін Лінь та аспірантка Кіра Іванич досліджують, яку користь може принести кето-дієта людям, які народились з геном APOE4 — найсильнішим з відомих генетичних факторів ризику розвитку хвороби Альцгеймера. У нещодавньому дослідженні на мишах вчені встановили, що у самок з геном APOE4 розвинулась більш здорова кишкова мікрофлора та спостерігався більший рівень енергії у мозку при дотриманні кето-дієти порівняно з контрольною групою, яка вживала більше вуглеводів. Однак у самців подібних змін не спостерігалось. 

    “Коли ми їмо вуглеводи, наш мозок перетворює глюкозу на паливо для мозку, але людям з геном APOE4, особливо жінкам, складно перетворювати глюкозу на енергію для мозку, і це може призвести до зниження когнітивних функцій у майбутньому. При переході на кето-дієту виробляються кетони, які використовуються як альтернативне джерело енергії. Це може знизити ризик розвитку хвороби Альцгеймера, зберігаючи здоров’я клітин мозку”, — пояснює Кіра Іванич. 

    Результати дослідження підкреслюють необхідність точного визначення дієт для тих, кому вони можуть принести найбільшу користь. Як зазначає Ай-Лін Лінь, не треба очікувати, що якийсь один варіант підходитиме геть усім. Під час підбору дієти необхідно враховувати такі фактори як стать, вік, генотип, та мікробіом кишківника. 

    Ми нещодавно писали , що міжнародна команда науковців змогла продемонструвати, як розвиток хвороби Альцгеймера в мишей можна обернути усього одним уколом.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Journal of Neurochemistry

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/zhyry-korysni-keto-diyeta-zberigaye-mozok-molodym-doslidzhennya/

  • Наукова відповідь: чому пісні "застрягають" у голові

    Наукова відповідь: чому пісні "застрягають" у голові

    Австралійські дослідники знайшли наукове пояснення того, чому в голові у людей виникають нав’язливі пісні.

    Професор лабораторії емпіричного музикознавства Школи мистецтв та медіа Університету Нового Південного Уельсу у Сіднеї Емері Шуберт та його колеги заявляють про наявність у мозку так званої музичної пам’яті. Дослідники стверджують, що на відміну від аудіозапису, який відтворюється від початку і до кінця, музика у голові розподілена у кластерах за впізнаваністю та схожістю. Деякі з цих музичних кластерів використовуються багаторазово всякий раз, коли це можливо. 

    Вплив музики пов’язує ці кластери між собою за допомогою ментальної мережі, яка нагадує низку інструкцій: “почати з цього вступу, програти куплет двічі, а потім перейти до приспіву і повторити його чотири рази, далі перейти до наступної частини, повернутись до куплету, повторити його” і т.д. Ці інструкції є ключовою частиною механізму нав’язливих мелодій у голові.

    Спровокувати появу нав’язливої мелодії можуть кілька факторів: нещодавнє прослуховування частини або всієї пісні, прослуховування схожих пісень або навіть почута випадково фраза зі знайомої пісні. Якщо людина кожного ранку слухає музику під час поїздки в автобусі, випадковий фрагмент пісні може виникнути у голові навіть коли музика не грає.

    Нав’язливі мелодії виникають коли активується група ділянок мозку, відома як мережа пасивного режиму. Вона пов’язана із мрійництвом, блуканням думок, дозволяючи нав’язливим та повторюваним думкам легше виринати з підсвідомості. Ця мережа воліє запам’ятовувати улюблені фрагменти пісень та програвати їх знову і знову скільки можливо .

    Ділянки мозку, пов’язані із концентрацією уваги, які знають, скільки насправді має відтворюватись той чи інший фрагмент пісні та що має йти далі, не мають доступу до цієї мережі пасивного режиму. Розум вільно обертається навколо повторюваного фрагмента, оскільки не бачить причин зупинятись.

    Деякі дослідники встановили, що є люди, яким подобається слухати пісні в себе в голові, однак вони можуть повторюватись раз за разом протягом багатьох годин та навіть днів. Для того аби позбавитись нав’язливої мелодії або пісні необхідно відключити цю пасивну мережу. Один з найпростіших способів — заспівати нав’язливу пісню комусь іншому. Також можна замінити одну пісню на іншу.

    Компанія Atlassian, що займається розробкою програмного забезпечення, навіть опублікувала 40-секундну аудіодоріжку, покликану пригнічувати нав’язливі мелодії. У такій мелодії немає жодного безперервного повторення, за яке можна було б зачепитися.

    Якщо вас дратують постійні нав’язливі мелодії в голові, ось ще одна порада. Слухайте багато різної музики та полюбіть свою внутрішню музичну пам’ять. 

    Джерела: The Conversation ; ScienceAlert

    https://itc.ua/ua/novini/naukova-vidpovid-chomu-pisni-zastryagayut-u-golovi/