Goodtech

Метка: Нобелівська премія

  • Нобелівську премію з медицини отримали вчені з США, Японії та Швеції за прорив у лікуванні раку та

    Нобелівську премію з медицини отримали вчені з США, Японії та Швеції за прорив у лікуванні раку та

    У цьому році троє дослідників стали лавреатами Нобелівської премії з фізіології та медицини.

    Мері Бранкоу з Інституту системної біології в Сіетлі, Фред Рамсделл з компанії Sonoma Biotherapeutics у Сан-Франциско та Сімон Сакагучі з Осацького університету у Японії були нагороджені за відкриття механізму периферичної імунної толерантності. Їхнє дослідження вперше розкриває можливості контролю за імунною системою для боротьби з патогенами та уникнення аутоімунних реакцій.

    “Їхні відкриття відіграли вирішальну роль у нашому розумінні того, як функціонує імунна система і чому не у всіх нас розвиваються серйозні аутоімунні захворювання”, — зазначив під час церемонії нагородження голова Нобелівського комітету Олле Кемпе.

    Імунна система в людському організмі покликана захищати від великої кількості небезпечних мікроорганізмів та вірусів. Нобелівські лавреати дослідили, як організм використовує регуляторні T-клітини для боротьби з патогенами та контролю над імунною системою.

    Сімон Сакагучі зробив перше відкриття периферичної імунної толерантності у 1995 році. Тоді більшість дослідників вважала, що імунна система розвиває толерантність тільки внаслідок процесу, званого центральною толерантністю, коли шкідливі клітини імунної системи знищуються у тимусі — спеціалізованому органі у грудній клітині, який виробляє білі кров’яні клітини. 

    Однак Сакагучі продемонстрував, що імунна система значно складніша, виявивши регуляторні T-клітини, які пригнічують занадто активні імунні реакції для захисту організму від аутоімунних хвороб. Ці спеціалізовані T-клітини слідкують за іншими клітинами імунної системи для забезпечення толерантності до природних тканин організму.

    Через 6 років Мері Бранкоу та Фред Рамсделл виявили, що деякі миші мають мутацію гену Foxp3, яка робить їх особливо вразливими до аутоімунних захворювань. Вони також виявили, що зміни в людській версії цього гена відповідальні за порушення регуляції імунітету, поліендокринопатію, ентеропатію, зчеплений з Х-хромосомою (IPEX) синдром – аутоімунне захворювання.

    У 2003 році Сімон Сакагучі продемонстрував, що ген Foxp3 відповідає за керування розвитком регуляторних T-клітин. Розуміння цих складних процесів дозволило іншим фахівцям розробити низку експериментальних курсів лікування проти таких хвороб як гліобластома мозку або червоний вовчак.

    Зокрема, завдяки імунній терапії організм отримує змогу краще розпізнавати ракові клітини . Під час лікування аутоімунних захворювань також з’явився шанс усувати причини у вигляді дефектів, через які імунна система атакує клітини власного організму.

    У 2024 році Нобелівську премію з медицини присудили за відкриття мікроРНК. Лавреатами стали Віктор Амброс та Гері Равкін. МікроРНК — новий клас крихітних молекул РНК, які мають ключове значення у регуляції генів.

    У 2023 році Нобелівську премію отримали Каталін Каріко та Дрю Вайсман за розробку мРНК-вакцин від COVID-19.

    7 жовтня також має відбутись оголошення лавреатів Нобелівської премії з фізики.

    Джерело: LiveScience

    https://itc.ua/ua/novini/nobelivsku-premiyu-z-medytsyny-otrymaly-vcheni-z-ssha-yaponiyi-ta-shvetsiyi-za-proryv-u-likuvanni-raku-ta-autoimunnyh-hvorob/

  • Нобелівська премія за квантове тунелювання: фізики з США вперше продемонстрували ефект

    Нобелівська премія за квантове тунелювання: фізики з США вперше продемонстрували ефект

    Нобелівська премія з фізики цьогоріч присуджена дослідникам Джону Кларку, Мішелю Девору та Джону Мартінісу за відкриття ефектів макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному ланцюзі. 

    Кларк, Девор та Мартініс проводили експерименти з електричним контуром, демонструючи значні ефекти квантово-механічного тунелювання та достатньо великі квантовані рівні енергії. Квантова фізика дозволяє частинкам проходити через бар’єри у процесі, званому тунелюванням, тоді як класична фізика передбачає, що такі бар’єри непереборні для частинок.

    Коли у процесі бере участь велика кількість частинок, квантово-механічні ефекти переважно стають незначними. Однак цьогорічні нобелівські лавреати з фізики експериментально показали, що квантово-механічні властивості не втрачаються у макроскопічному масштабі.

    У 1984-1985 роках Кларк, Девор та Мартініс провели серію експериментів, використовуючи електронну схему з надпровідників з ефектом Джозефсона — тонким ізоляційним шаром між двома надпровідниками. Це дозволило контролювати взаємодію хвильових функцій двох надпровідників. Вдосконалюючи та вимірюючи всі властивості цієї схеми, науковці контролювали та досліджували явища, які виникали під час проходження струму. Заряджені частинки, які рухались через надпровідник, утворювали стан ніби однієї частинки, яка заповнювала всю схему.

    Система зберігалась у цьому стані, дозволяючи струму протікати без напруги. При цьому дослідники фіксували ефекти квантового тунелювання, що створювало короткочасну напругу. Результати експериментів продемонстрували квантову природу у макромасштабі. Коли на ланцюг подавались хвилі різної частоти, деякі з них провокували перехід системи до вищих енергетичних рівнів.

    Це стало першою демонстрацією квантування у доволі великій енергетичній системі, яку можна було б потримати у руках. Експеримент Кларка, Деворе та Мартініса підтвердив, що квантові ефекти не зникають на великих масштабах, якщо частинки перебувають у єдиному квантовому стані. Дослідження науковців значно підштовхнули розвиток квантової криптографії, квантових комп’ютерів та датчиків.

    Нагадаємо, що у 2024 році Нобелівську премію отримали Джон Гопфілд і Джеффрі Гінтон за розробку методів, які лягли в основу сучасного машинного навчання.

    У 2023 році Нобелівськими лавреатами стали П’єр Агостіні, Ференц Крауш та Анн Л’Юльє за виявлення нового ефекту від взаємодії лазерного світла з атомами в газі, який можна використовувати для створення коротших імпульсів світла, які виміряються в аттосекундах.

    Джерело: Комітет Нобелівської премії

    https://itc.ua/ua/novini/nobelivska-premiya-za-kvantove-tunelyuvannya-fizyky-z-ssha-vpershe-prodemonstruvaly-efekt/

  • Нобелівську премію з хімії отримали творці металорганічних каркасів

    Нобелівську премію з хімії отримали творці металорганічних каркасів

    Цьогорічними лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Сусуму Кітагава, Річард Робсон та Омар М. Яґі за дослідження металорганічних каркасів.

    Сусуму Кітагава з Кіотського університету зробив низку видатних робіт у період з 1997 по 2009 рік. Він першим встановив, що координаційні полімери можуть бути пористими. До цього вважалось, що їхня структура щільна. Кітагава продемонстрував, як ці пористі полімери всмоктують молекули газу. Згодом японський вчений дослідив зміну їхньої структури під впливом зовнішніх сил.

    Річард Робсон з Університету у Мельбурні ще у 1989 році першим синтезував пористий координаційний полімер. Він також передбачив, що у подальшому їх можна зробити значно стійкішими. Його передбачення пізніше підтвердив Сусуму Кітагава.

    Омар М. Яґі — уродженець Йорданії, який згодом емігрував до США. Нині він працює у Каліфорнійському університеті в Берклі та вважається засновником нового напряму ретикулярної хімії. Вона об’єднує молекули в стійкі пористі кристалічні каркаси. Науковець розвинув концепцію контрольованого синтезу матеріалів на молекулярному рівні, проклавши шлях до створення каркасів з передбачуваною структурою.

    Наразі металорганічні каркаси використовуються для зберігання водню й метану. MOF застосовують також для вловлювання та зберігання CO₂. Ці конструкції також розділяють газові суміші та слугують фільтрами та сорбентами у водоочисних системах.

    MOF використовуються для створення сенсорів та детекторів. М’які каркаси здатні відкривати або закривати пори під впливом зовнішніх чинників, що дозволяє керувати поглинанням та вивільненням речовин.

    У 2024 році лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон М. Джампер за досягнення у вивченні білків. Бейкер створив нові типи білкових молекул, а Гассабіс і Джампер — розробили модель штучного інтелекту AlphaFold.

    У 2023 році Нобелівською премією з хімії були нагороджені Моугі Бавенді, Луїс Брус та Олексій Єкімов за створення частинок настільки малих, що їхні властивості визначаються квантовими явищами. Ці частинки назвали квантовими точками, вони наразі мають велике значення в нанотехнологіях.

    Ми вже писали, що Нобелівську премію з фізики цьогоріч присудили Джону Кларку, Мішелю Девору та Джону Мартінісу за відкриття ефектів макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному ланцюзі.

    Джерело:   Комітет Нобелівської премії

    https://itc.ua/ua/novini/nobelivsku-premiyu-z-himiyi-otrymaly-tvortsi-metalorganichnyh-karkasiv/

  • Нобелівську премію вручили за пояснення зв'язку економічного та технологічного зростання

    Нобелівську премію вручили за пояснення зв'язку економічного та технологічного зростання

    Лавреатами Нобелівської премії з економіки у 2025 році стали науковці Джоель Мокір, Філіп Агіон та Пітер Ховітт за опис економічного зростання під впливом інновацій.

    Половину премії отримає Джоель Мокір за визначення передумов сталого економічного зростання на тлі технологічного прогресу, а решту — розділять між собою Філіп Агіон та Пітер Ховітт за теорію сталого економічного зростання внаслідок творчого руйнування. У роботах дослідників пояснюється, чому саме інновації стали рушієм економічного прогресу протягом останніх 20 років.

    Науковці продемонстрували, що технологічний прогрес підтримує безперервний цикл заміни старих продуктів на новіші, це забезпечує зростання добробуту, підвищує тривалість життя та покращує його якість. У своїх дослідженнях Джоель Мокір довів, що промислова революція у європейських країнах не є випадковим збігом. ЇЇ зумовила сформована у суспільстві система обміну знаннями, коли теоретичні відкриття почали поєднуватись з практичними розробками.

    Дослідники продемонстрували, що європейська культура відкритості інформації та вільного обміну думками та ідеями підготувала основу для технологічного розвитку, що саморегулюється. Зокрема, Мокір показав, що науковий метод у поєднанні з інженерними розробками та економічними стимулами зробив можливим стале економічне зростання.

    Дослідник у своїх роботах також встановив причини того, чому одні суспільства швидше адаптуються до технологічних змін, тоді як інші поринають у злидні. Ключовими причинами виявились схильність до знань та довіра до науки.

    Філіп Агіон та Пітер Ховітт розробили теорію, яка пояснює, як технологічні інновації продукують економічне зростання та водночас — соціальні потрясіння. Вони будували власну теорію на ідеї Йозефа Шумпетера про творче руйнування. Їхня теорія демонструє, що економічний розвиток відбувається внаслідок постійної заміни застарілих технологій новими.

    Поява кожної нової технології створює нові робочі місця, окремі галузі та можливості, однак призводить до зникнення застарілих методів виробництва, професій та компаній. У своїх дослідженнях Агіон та Ховітт математично описали, як баланс між конкуренцією, інвестиціями та держрегулюванням впливає на темпи економічного розвитку.

    Занадто слабка конкуренція і монополія на ринку стримує розвиток інновацій заради збереження прибутків. Занадто жорстка конкуренція також обмежує інвестиції у дослідження, адже підприємці не хочуть ризикувати наявними перевагами. Ця теорія допомогла урядам багатьох країн зрозуміти, як інвестувати у технічно-науковий розвиток, зберігаючи соціальну стабільність. Вона стала основою сучасної політики в галузі інновацій, конкуренції та освіти в багатьох країнах, включно з ЄС, Канадою та Південною Кореєю.

    Філіп Агіон та Пітер Ховітт підкреслюють, що державні інституції мають не гальмувати, а сприяти розвитку інновацій, створюючи комфортні умови для підприємців, та допомагаючи людям, які ризикують втратити робочі місця.

    Ми писали , що Нобелівську премію з хімії у цьому році присудили Сусуму Кітагаві, Річарду Робсону та Омару М. Яґі за дослідження металорганічних каркасів.

    Нобелівську премію з фізики  цьогоріч присудили  Джону Кларку, Мішелю Девору та Джону Мартінісу за відкриття ефектів макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному ланцюзі.

    Нобелівську премію з медицини отримали вчені з США, Японії та Швеції за прорив у лікуванні раку та аутоімунних хвороб.

    Джерело: Нобелівський комітет

    https://itc.ua/ua/novini/nobelivsku-premiyu-vruchyly-za-poyasnennya-zv-yazku-ekonomichnogo-ta-tehnologichnogo-zrostannya/