Відеоігри не оминула доля стати частиною великої пропагандистської машини. Ігри, як і музика або фільми, не просто розвага — вони допомагають “лагідній мілітаризації” або “лагідній радикалізації”.
Наші “сусіди” перетворили ігри на дієвий метод переманювання аудиторії на свій бік. Там, де більшість бачить творчість або розваги, рф — потенціал. Вони розробляють інструменти, які формують потрібну картину світу, просувають “правильні” ідеї та створюють лояльну аудиторію. Частина інтернет-спільноти жартує над пропагандою через державні структури, гранти чи контроль над ринком — буцімто вони не літні люди, щоб влізти в очевидне. Саме тому “лагідна радикалізація” відбувається через звичайні геймерські спільноти, стріми, чати або ігрові клани.
Команда LingvaLexa випустила дослідження на 85 сторінок про те, як воєнні ігри давно перестали бути піксельними стрілялками. Гравець не просто дивиться на мінливі картинки, а проживає історію, приймає рішення та співпереживає героям. І саме в цей момент, коли людина максимально занурена, вона починає сприймати закладені в гру ідеї як свої. Всього у світі понад 3 млрд гравців, а їхня кількість постійно росте. Тож пропагандисти не готові пропустити такий “ласий шматочок” для впливу на свідомість.
“Свої” та “чужі”
Інші дослідження кажуть, що відеоігри допомагають почуватися менш самотнім і більш залученим в спільноти, де вас розуміють. Користувачі не просто закривають потребу в розвагах, а знаходять спільноти з локальними жартами, мовою, ритуалами та правилами. Гравці спілкуються на форумах з власним сленгом, у чатах, під час турнірів. І з часом відчувають себе частиною чогось більшого — “своїм серед своїх”. Ці ігри стають частиною життя, емоційно підживлюють і поступово формують ставлення до складних тем — часто непомітно.
Хоча студія може походити з третьої країни, а сама гра бути інтернаціональною — спільнота ділиться на окремі групи. В українських та російських користувачів панують власні правила, жарти та погляди. Зрештою часто стаються масові сварки або навіть рейди в Steam задля зниження рейтингів, як було зі S.T.A.L.K.E.R.
Стосовно Steam ще можна згадати російські гасла на підтримку війни в особистих профілях, зображення солдатів і найманців. А також “посібники”, як за допомогою ігрових наліпок в CS (та інших) робити написи типу “ZOV”, “Хохол” і “Svinorez”.
Хоча дослідження LingvaLexa охопило ігри на військову тематику — наративи рф виходять за межі цього жанру. Наприклад, Atomic Heart активно просувала російсько-радянську пропаганду, поки західна аудиторія “облизувалася” на жіночих андроїдів з “формами”. Те саме можна сказати про Warhammer 40,000: Space Marine 2 від Saber Interactive, яка прикривалася головним офісом в США. Але все одно розроблялася у рф.
А от видавець двох вищезгаданих ігор — французька Focus Entertainment, яка відома за A Plague Tale, Vampyr, SnowRunner та Farming Simulator. Таким аргументом та тим, що в Saber головний офіс не російський, розробники намагаються “вибілити” себе та зробити “чужих своїми”. Якщо українські гравці більш принципові в такому питанні — західній аудиторії здебільшого байдуже. І вони несвідомо споживають пропаганду.
Символізм, жарти та іронія
Символи в іграх — це не просто декорації, а спосіб передати ідеї, настрій і навіть політичні меседжі. Все — від кольору уніформи до музики чи дизайну міст — може мати прихований сенс, який гравець сприймає на рівні емоцій.
Наприклад, російська студія Battlestate Games створила Escape from Tarkov, яка пов’язана з ворожим ВПК . А їхні фанати — рух 715 team, учасники якого воюють на боці Росії. Щоб задовольняти смаки своєї аудиторії та утримати увагу, вони роблять тайтл “рідним”. Зокрема там з’явився так званий “жартівливий” персонаж під ім’ям “Хохол” з формою, що нагадує ЗСУ. Очевидно, що мета студії — висміяти та створити жарти, які з легкістю підхоплять, запам’ятають та просуватимуть користувачі.
Або іншим предметом є червоний рюкзак — здавалося б невинна річ, але з натяком на реального російського військового. Владислав “Струна” Головін брав участь в окупації Маріуполя. У грудні 2024 року він став начальником головного штабу військово-патріотичної молодіжної організації “Юнармія” — її ми ще згадаємо нижче. Такі деталі — не випадковість, а спосіб транслювати політичні меседжі через символи, які здаються просто елементами дизайну.
Власне тому часто серед військових по обидва боки барикад можна побачити шеврони або інші логотипи ігор — від Call of Duty до Warhammer. Наприклад, український батальйон “Шаман” використовує логотип Call of Duty: Ghosts — череп, який став частиною їхнього шеврона.
“Історичне просвітництво” геймерів
У травні 2024 року путін підписав указ про “історичне просвітництво”, яке прямо передбачає втручання в ігрову індустрію. Фактично держава прагне не допустити поширення “неправильних” версій історії та ролі рф у світі. Але така історія не нова. Подібна політика застосовувалася ще до війни проти України — тоді, коли “сусіди” воювали проти інших держав. У 2011 році заборонили гру про Чечню, де гравець протистояв російським військам. Буцімто за екстремізм.
У 2025 році під удар потрапила студія “Леста Ігри”, яка раніше була пов’язана з Wargaming (World Of Tanks) — компанією, що підтримала Україну . Навколо якої тепер багато плутанини. Wargaming пішла з російського ринку, але місцеві активи отримала дочірня компанія “Леста” й перейменувала відеоігри на “Мир танков” і “Мир кораблей”.
Попри спроби відмежуватись від Wargaming, “Леста Ігри” не змогла уникнути звинувачень у “сприянні ворогу” та екстремізмі. Після арешту активів студію фактично взяли під контроль, а її представники почали відкрито демонструвати лояльність до російської армії. Одним із жестів підтримки стали публікації подяк від військових частин, серед яких — частина № 69647 з Бурятії. Її бійці причетні до злочинів у Київській області, зокрема до терору мирного населення в Макарові та Бородянці.
Крім того, російська компанія “Леста Ігри” створює фільми під назвою “Говорять свої”. У цих стрічках показують російських військових і побут на захоплених українських територіях. Звичайно все під “соусом” російської версії подій та закликів на підтримку загарбницької війни.
Стримери не відстають від тенденцій. Кожного немає сенсу перераховувати, бо їх багато, але дослідження навело приклад з “Грішою путіним”. Хлопець здобув популярність завдяки трансляціям гри Hearts of Iron IV. У 2023 році він створив спільноту Z Shaker Central, де відтворює бої в Україні та інші конфлікти за участі росії, транслюючи це російською й англійською мовами. А ще він має зв’язки з ПВК “Вагнер” й є резидентом їхнього медіацентру. Він навіть стрімив симуляцію битви за Бахмут прямо зі штаб-квартири “Вагнера”, а напередодні вторгнення публікував гайд “Як підкорити Україну як Росія в HoI4”. Та і сам хлопець відкрито говорить про роль ігор як засобу пропаганди.
“Аналогов нет”
До 2030 року рф планує витратити до $50 млрд на створення нових студій, платформ і технологій. Тобто напряму з бюджету виділятимуть кошти на підтримку російських розробників і розвиток індустрії. Наприклад, вже у 2022 році з’явилась АНО “Організація розвитку відеоігрової індустрії” (ОРВІ). Ця асоціація об’єднує розробників і відповідає за стратегічне планування. Їхня команда створила першу “дорожню карту” розвитку геймдеву до 2029 року. У ній прописано багато цілей:
- запуск власних ігрових рушіїв;
- створення російської консолі;
- запуск платформи для продажу ігор;
- підтримка інді-розробників через краудфандинг;
- інвестиції у студії;
- поява нових видавців;
- створення регіональних хабів;
- адаптація ігор під російські операційні системи та розвиток кіберспорту.
Окрім цього, ОРВІ планує розвивати суміжні напрямки — видавати книги за мотивами ігор, знімати фільми, проводити виставки та вручати національні премії. Усе це — частина великої стратегії, яка має не лише економічну, а й ідеологічну мету.
Мілітаризація та вербування дітей
Одним із головних інструментів впливу на підлітків стала “Юнармія” — вона організовує кібертурніри для школярів у форматі розваг, але з чітким військово-патріотичним підтекстом. Діти змагаються в Dota 2, PUBG Mobile, Tanks Blitz та інших іграх, а паралельно “лагідно” засвоюють потрібні наративи.
З нещодавніх прикладів, клуб “Пєрєсвєт” використовував гру Squad 22: ZOV як тренажер для тактичної підготовки. На окупованій Херсонщині школярам показували, як керувати дронами-камікадзе — через гру FPV Kamikadze Drone.
А спільнота ПВК “Кіндер” створила модифікації до Minecraft. Там діти грають у війну проти України: українських військових зображують як свиней, яких страчують динамітом. Це подається як жарт, але насправді непомітно формує ворожі образи з дитинства. Все паралельно з купою мемів, іронічних відео та іншими соціокультурними явищами.
Стосовно вербування згадується, як ще у 2020 році Міноборони запускало рекламу з гаслом “Грай за справжніми правилами”. Звучить нібито невинно, але це був заклик вступати на контрактну службу, замасковану під геймерське змагання. А от в чатах War Thunder і “Мир танков” з’являлися схожі повідомлення від нібито працівників військкоматів. Натомість ПВК “Вагнер” шукала гравців із досвідом у симуляторах польотів — майбутніх операторів дронів.
Особливо вразливою аудиторією стали підлітки. Їм пропонують “ігрові квести” — зробити фото, передати інформацію чи встановити контакт із кимось у реальному світі. Вербувальники маскуються під гравців, додають у друзі, дарують бонуси та поступово втираються в довіру. Так само в Україні знаходили підлітків, які за кілька сотень або тисяч гривень влаштовували диверсії, але то не завжди розмова про відеоігри.
Гравцям залишається одне — свідомість
Щоб не втрапити в пастку пропаганди чи вербування, варто звертати увагу на наративи. Якщо гра просуває насильство до певних націй, малює “героїв” і “ворогів” у чорно-білих фарбах — це розвага з потрібними меседжами. Не менш важливо — з ким ти граєш. Якщо хтось дарує бонуси, додає в друзі й просить зробити щось у реальному житті — варто відмовляти, блокувати або в окремих випадках передавати інформацію правоохоронцям.
