Метка: Темна матерія

  • Темної матерії та енергії не існує, Всесвіт просто старіє, — теорія

    Темної матерії та енергії не існує, Всесвіт просто старіє, — теорія

    Нове дослідження американських та канадських науковців стверджує, що темної енергії та темної матерії, які так довго намагаються виявити вчені, насправді може не існувати.

    Вже тривалий час наукова спільнота схиляється до того, що темна матерія та темна енергія складають більшу частину Всесвіту . Однак нове дослідження під керівництвом професора кафедри фізики Оттавського університету Раджендри Гупти ставить під сумнів усталені погляди. 

    Дослідники припускають, що те, що вважається темною матерією та темною енергією може бути результатом поступового ослаблення фундаментальних сил Всесвіту у міру старішання. Науковці стверджують, що якщо ключові фундаментальні сили, такі як гравітація, повільно змінюються у часі та просторі, вони можуть пояснити загадкову поведінку, яку спостерігають астрофізики, наприклад, обертання та еволюцію галактик, а також розширення Всесвіту. 

    “Сили Всесвіту насправді в середньому слабшають у міру його розширення. Це ослаблення справляє враження, ніби існує якийсь таємничий поштовх, який прискорює розширення Всесвіту (який визначається як темна енергія). Однак у масштабах галактик та скупчень галактик зміна цих сил у гравітаційно зв’язаному просторі призводить до появи додаткової гравітації (яка вважається обумовленою темною матерією). Але це може бути лише ілюзією, що виникає через еволюції констант, що визначають інтенсивність цих взаємодій”, — пояснює Раджендра Гупта. 

    За його словами, темна матерія та темна енергія вимагають пояснень двох абсолютно різних явищ.

    “Перше — у космологічному масштабі, тобто у масштабі понад 600 млн світлових років, якщо припустити, що Всесвіт однорідний і однаковий у всіх напрямках. Друге — в астрофізичному масштабі, тобто в менших масштабах Всесвіт дуже неоднорідний і залежить від напрямку. У стандартній моделі ці два сценарії вимагають різних рівнянь для пояснення спостережень із використанням темної матерії та темної енергії. Наш сценарій — єдиний, який пояснює їх одним і тим же рівнянням, без необхідності в темній матерії чи темній енергії. Що справді цікаво, так це те, що цей новий підхід дозволяє нам пояснити те, що ми бачимо на небі: обертання галактик, їхнє скупчення і навіть те, як світло заломлюється навколо масивних об’єктів, — без необхідності припускати, що десь там щось ховається. Все це лише результат зміни констант природи в міру того, як Всесвіт старіє і стає неоднорідним”, — стверджує Гупта. 

    Минулого року у рамках власного дослідження космологічних масштабів Раджендра Гупта поставив під сумнів існування темної матерії. Він заперечив наявні теоретичні моделі кривих обертання галактик. 

    У новій моделі параметр, який часто позначається як α, виникає через еволюцію констант зв’язків. Фактично α поводиться як додаткова змінна у рівняннях гравітації, створюючи ефекти, подібні до тих, які науковці приписують темній енергії та темній матерії.

    У космологічних масштабах α вважається константою, визначаючись внаслідок порівняння спектральних даних від наднових. Однак у масштабах галактик, оскільки розподілення звичайної матерії неоднорідне, α також змінюється, призводячи до того, що додатковий гравітаційний ефект залежить від місця розташування цієї матерії.

    Нова теорія передбачає, що в областях з більшою кількістю звичайної матерії додатковий гравітаційний ефект має бути меншим, а там де наявна щільність матерії менша, він має бути більшим. Таким чином замість додавання гало темної матерії навколо галактик, у новій моделі додаткове гравітаційне тяжіння створюється α. Цей параметр відтворює спостережувані “пласкі криві обертання” (зірки, що рухаються швидше, ніж очікувалося, у зовнішніх частинах галактик). 

    “Роками ми намагаємося пояснити, як галактики у ранньому Всесвіті утворилися так швидко і стали такими масивними. З нашою моделлю не потрібно припускати існування будь-яких екзотичних частинок чи порушувати закони фізики. Тимчасова шкала Всесвіту просто розтягується, майже подвоюючи її вік та звільняючи місце для всього, що ми спостерігаємо. Іноді найпростіше пояснення – найкраще. Можливо, найбільші таємниці Всесвіту — це лише хитрощі, утворені еволюційними константами природи“, — підкреслює Раджендра Гупта.

    Фактично, розтягнута часова шкала формування зірок та галактик значно полегшує пояснення того, як такі великі та складні структури (галактики, чорні діри) могли з’явитись настільки рано у Всесвіті. Ця теорія може повністю змінити наше уявлення про Всесвіт. Вона навіть натякає, що пошук частинок темної матерії, на який вчені витратили роки та мільярди доларів, може виявитися непотрібним. Навіть якщо ці екзотичні частинки будуть виявлені експериментально, їх маса повинна бути приблизно в шість разів більша за масу стандартної матерії.

    Результати дослідження опубліковані у журналі Galaxies

    Джерело: SciTechDaily

    https://itc.ua/ua/novini/temnoyi-materiyi-ta-energiyi-ne-isnuye-vsesvit-prosto-stariye-teoriya/

  • Інформація є головним компонентом Всесвіту, час та простір вторинні, — нова теорія

    Інформація є головним компонентом Всесвіту, час та простір вторинні, — нова теорія

    Вже тривалий час фізики намагаються поєднати між собою загальну теорію відносності та квантову механіку у єдину теорію, яка б пояснювала взаємодію між собою ключових сил у Всесвіті.

    Окремо обидві теорії чудово працюють, описуючи природу гравітації, викривлення простору-часу, світ частинок та полів. Однак спроби поєднати їх стикаються із проблемами, особливо якщо мова заходить про природу чорних дір, темну матерію, енергію та появу Всесвіту .

    Флоріан Нойкарт та його колеги з Лейденського університету у Нідерландах шукають нові способи розв’язання цих проблем. Вони висунули ідею, що слід розглядати інформацію, а не матерію чи енергію або навіть простір-час, як ключовий компонент реальності. Вони назвали цю структуру квантовою матрицею пам’яті.

    Дослідники стверджують, що простір-час не гладкий, а дискретний і складається з крихітних осередків, як передбачає квантова механіка. Кожен осередок може зберігати квантовий відбиток кожної взаємодії, наприклад, проходження частинки або взаємодії певних сил, таких як електромагнетизм, або ядерна взаємодія. Кожна подія залишає по собі крихітні зміни у локальному квантовому стані осередку простору-часу.

    Дослідники почали з розгляду питання парадокса чорної діри. Згідно із теорією відносності, все, що потрапляє всередину чорної діри, втрачається назавжди. Однак квантова теорія стверджує, що це неможливо, оскільки інформація ніколи не знищується повністю.

    Нова теорія квантової магнітної матриці передбачає, що під час потрапляння матерії всередину чорної діри навколишні осередки простору-часу фіксують її відбиток. Коли чорна діра повністю випаровується, інформація нікуди не втрачається. Вона наче вже записана у пам’яті простору-часу.

    Математично це описується так званим оператором імпринтингу — оборотною змінною, яка забезпечує збереження інформації. Спочатку дослідники застосували її до гравітації, а потім вирішили перевірити на інших видах взаємодій. Виявилось, що вони підкоряються тій самій схемі. 

    У моделі, що передбачає існування осередків простору-часу, сильні та слабкі ядерні взаємодії, які утримують ядра атомів разом, також залишали сліди. Після цього науковці використали цю концепцію для електромагнітної взаємодії. Виявилось, що навіть просте електричне поле змінює стан пам’яті осередків простору-часу. 

    Це дозволило науковцям сформулювати принцип дуальності геометрії та інформації. Такий погляд передбачає, що форма простору-часу залежить не лише від маси та енергії, як постулював Ейнштейн, а й від того, як розподіляється квантова інформація, особливо внаслідок заплутаності.

    У стані заплутаності частинки настільки пов’язані між собою, що зміна стану однієї автоматично змінює стан іншої незалежно від відстані між ними. В одному з останніх досліджень науковці встановили, що згустки відбитків поводяться подібно до темної матерії — невідомої субстанції, що становить більшу частину матерії у Всесвіті. Вони групуються під впливом гравітації і пояснюють рух галактик, які, ймовірно, обертаються по орбітах з неочікувано високою швидкістю, без необхідності додавання інших екзотичних частинок.

    В іншому експерименті дослідники продемонстрували, як може утворюватись темна енергія . Коли осередки простору-часу насичуються, вони перестають реєструвати нову інформацію. Замість цього вони роблять внесок у залишкову енергію простору-часу. Цей залишковий вклад описується тією самою математичною формулою, що й космологічна стала. Сукупно ці результати припускають, що темна матерія та темна енергія можуть бути двома сторонами однієї інформаційної медалі.

    Окрім цього дослідники розглянули питання обмеженості пам’яті простору-часу. Дослідники дійшли висновку, що відповідно до їхньої теорії, Всесвіт народжується та вмирає знову і знову. Кожен цикл розширення та стиснення додає до реєстру більше ентропії – міри хаосу. Досягши межі, Всесвіт “перескакує” у новий цикл. 

    Досягнення межі означає, що інформаційна наповненість простору-часу (ентропія) сягнула максимуму. У цій точці стиснення вже не може бути плавним. Рівняння демонструють, що замість колапсу у сингулярність, накопичена ентропія викликає зворотний процес, який розпочинає новий етап розширення. Дослідники називають цей етап “відскоком”.

    Порівнюючи власну модель з даними спостережень, за оцінками дослідників, Всесвіт вже пройшов 3-4 цикли розширення-стиснення і попереду ще менш як 10 подібних циклів. Після завершення всіх циклів інформаційна ємність простору-часу досягне максимуму і Всесвіт перейде у фінальну фазу розширення, що сповільнюється. Це також означає, що реальний інформаційний вік Всесвіту складає близько 62 млрд років, а не тільки 13,8 млрд поточного розширення. 

    Дослідники вже тестували частини квантової мікромеханіки на сучасних квантових комп’ютерах, розглядаючи кубіти, як крихітні осередки простору-часу. Використовуючи протоколи імпринтингу та вилучення, що базуються на рівняннях квантової мікромеханіки, вони відновили вихідні квантові стани з точністю понад 90%.

    Це довело, що оператор імпринтингу працює у реальних квантових системах та має практичну користь. Поєднавши імпринтинг із традиційними кодами корекції помилок, дослідники значно скоротили кількість логічних помилок. Це означає, що квантова механіка може пояснити не тільки космос, але й допомогти у створенні більш досконалих квантових комп’ютерів. 

    Незалежно від того, чи виявиться квантова механіка остаточним словом або лише сходинкою до успіху, вона відкриває разючу можливість: Всесвіт може бути не тільки геометрією та енергією. Він також є пам’яттю. І в цій пам’яті може бути записаний кожен момент космічної історії.

    Результати дослідження опубліковані у журналі The Journal of Cosmology and Astroparticle Physics

    Джерела: The Conversation ; Space.com

    https://itc.ua/ua/novini/informatsiya-ye-golovnym-komponentom-vsesvitu-chas-ta-prostir-vtorynni-nova-teoriya/