Нове захопливе дослідження науковців Цюріхського університету довело, що швидкі та масштабні екологічні зміни в сучасну епоху антропоцену послабили адаптивні можливості Homo sapiens. Простішими словами: світ, у якому більшість із нас живе щодня, не просто додає стресу, а руйнує психічне й фізичне здоров’я нашого виду.
Дослідження було опубліковане в журналі Biology Reviews. Вчені стверджують, що існує безліч ознак того, що людство не мало часу адаптуватися до стрімких змін за останнє століття. Вони вказують на падіння глобальних показників народжуваності, зростання хронічних запальних захворювань та інші негативні тенденції — знак того, що ми боремося за виживання на Землі ще з часів індустріальної революції.
Одним із прикладів є наш перехід від суспільств мисливців і збирачів, де стресові загрози виникали рідко й короткочасно, до міського середовища, де щоденні виклики тримають нас у стані постійної напруги. Міський шум, забруднення повітря й світла, мікропластик, пестициди, штучне освітлення, перероблена їжа, сидячий спосіб життя та сенсорне перевантаження — усе це відносно нові для Homo sapiens явища.
“У середовищі наших предків ми були добре пристосовані до гострих стресових ситуацій, щоб уникати або протистояти хижакам. Лев з’являвся час від часу, і потрібно було бути готовим захищатися або тікати. Ключ у тому, що лев зникав”,. — пояснює Колін Шоу, керівник дослідницької групи Human Evolutionary EcoPhysiology (HEEP) разом із Даніелем Лонгманом у Цюріхському університеті.
Сьогодні ж ми майже не маємо перепочинку від потоку стресорів — руху транспорту, роботи, соціальних мереж, постійної сенсорної стимуляції — які запускають ті самі давні біологічні реакції, але вже без кнопки “вимкнути”. Тобто: ми розвиваємось надто повільно для світу, який самі побудували. Коли наша еволюція сповільнюється, а індустріалізація й технології прискорюються, дедалі більше досліджень свідчать: біологія людини не встигає за темпом змін. Багато хронічних стресових розладів і проблем зі здоров’ям, з якими ми стикаємось сьогодні — це не особисті провали чи незручності сучасності, а передбачуваний результат спроби примусово втиснути фізіологію кам’яного віку у світ, для якого вона не створена.
“Наш організм реагує так, ніби всі ці стресори — це леви. Чи це складна розмова з начальником, чи шум дороги — система стресу працює так, ніби перед вами один лев за іншим. У результаті нервова система дає потужну реакцію, але без відновлення”, — каже Даніель Лонгман.
Багато досліджень показали, що цей безперервний шум стресу порушує гормональні системи, сприяє розвитку тривожних розладів, хронічних захворювань і скорочує тривалість життя.
“Є парадокс: з одного боку, ми створили величезні багатства, комфорт і медичну допомогу для багатьох людей на планеті. А з іншого — деякі здобутки індустрії завдають шкоди нашій імунній, когнітивній, фізичній та репродуктивній функціям. Можна стверджувати, що ми спостерігаємо форму природного добору. Але дозволити хронічному стресу вбивати людей сотні поколінь, доки ми еволюційно не набудемо стійкості, — очевидно не рішення”,.— додає Колін Шоу.
Дослідники також посилаються на роботи, що фіксують глобальне зниження кількості та рухливості сперматозоїдів, пов’язане з різними факторами — від ожиріння до впливу пестицидів та мікропластику. Але попри похмурість висновків і те, що не всі хронічні стани чи психічні розлади викликані лише середовищем, дослідники вважають, що ця робота може суттєво допомогти покращити людське життя. А останні геномні дослідження показують, що ми насправді адаптуємося — якщо не еволюціонуємо — все одно набагато швидше, ніж вважали раніше.
“Це демонструє пластичність людського геному. Ми поширилися по всьому світу, живемо в екстремальних умовах і здатні робити їх своїм домом. Ми, як щури або таргани — надзвичайно пристосовні”, — каже Карін Броберг з Інституту Каролінська у Швеції, яка вивчає генетику та токсичний вплив довкілля.
Однак людський мозок набагато складніший, ніж у комах чи гризунів, що, за словами Шоу, і є частиною проблеми: це захопливий матеріал для вчених, але мало корисний у межах короткої тривалості нашого життя. Біологічна адаптація дуже повільна, і генетичні зміни формуються поколіннями — десятки або сотні тисяч років.
Тож як зменшити вплив світу на наше здоров’я? Дослідники вважають, що потрібно змінити ставлення до природи: її треба розглядати як медичне втручання та створювати стійкіші умови проживання. Це може бути складним, з огляду на чисельність населення, навантаження на ресурси й ненаситну жадобу людства до прибутку за рахунок довкілля.
“Один із підходів — фундаментально переосмислити наше ставлення до природи: сприймати її як ключовий фактор здоров’я і захищати або відновлювати простори, схожі на середовища мисливців та збирачів. Наші дослідження можуть визначити, які стимули найбільше впливають на тиск, серцебиття чи імунну систему — і передавати ці дані тим, хто приймає рішення”, — вважає Колін Шоу.
Потрібно правильно будувати міста — і водночас відновлювати, цінувати й проводити більше часу в природних просторах. Виклики, з якими ми стикаємося сьогодні, значно нагальніші, ніж виклики, наприклад, у неандертальців. Ті, хто має ресурси — інтелектуальні чи фінансові — повинні вкладати їх у вирішення цих проблем. Щонайменше, зазначають дослідники, нам слід більше бувати на природі як на ефективному лікуванні для здоров’я та добробуту.
Джерело: New Atlas
