Любомир Романків: українець, який навчив комп'ютери пам'ятати

Сьогодні важко уявити світ без персональних комп’ютерів, смартфонів чи хмарних сховищ, які зберігають терабайти нашої інформації. Проте на світанку цифрової ери головною проблемою обчислювальної техніки була відсутність компактної та швидкої пам’яті. Комп’ютери залишалися розміром з кімнату не через процесори, а через гігантські й неефективні накопичувачі.

Читайте также: Орнелла Мути Дочь: Биография, Личная Жизнь и Творческая Карьера

Цю проблему розв’язав Любомир Романків — провідний інженер компанії IBM, виходець із Львівщини, чий винахід зробив революцію в індустрії та дозволив зменшити жорсткий диск до розмірів, які вмістилися в настільний ПК.

Від галицького Пласту до лабораторій IBM

Любомир Романків народився 17 квітня 1931 року в місті Жовква, що на Львівщині. Його дитинство припало на часи Другої світової війни, а родина зазнала переслідувань як з боку нацистського, так і радянського режиму.

Батько Любомира був відомим адвокатом, а сам хлопець активно відвідував українську скаутську організацію Пласт, яка виховувала дисципліну та лідерські якості. У 1944 році, тікаючи від радянської окупації, родина Романківих емігрувала спочатку до Австрії, а згодом перебралася до Канади.

В еміграції молодий українець проявив надзвичайний хист до точних наук. Він закінчив Альбертський університет за спеціальністю хімічна інженерія, а згодом здобув магістерський та докторський ступені в престижному Массачусетському технологічному інституті (MIT). У 1962 році перспективного вченого запросили на роботу до дослідницького центру Томаса Ватсона компанії IBM — головного технологічного гіганта того часу. Саме там Романків пропрацював 45 років, оформивши десятки фундаментальних патентів.

Технологічний прорив, який створив HDD

На початку 1970-х років компанія IBM активно шукала спосіб збільшити місткість магнітних носіїв інформації. Тодішні жорсткі диски використовували громіздкі механічні головки запису, які виготовлялися вручну під мікроскопом. Вони були занадто великими, дорогими та мали обмежену щільність запису даних. Комп’ютер не міг стати персональним, бо його накопичувач коштував як автомобіль і займав окрему шафу.

Любомир Романків разом із колегою Девідом Томпсоном підійшов до проблеми з погляду електрохімії. Замість механічного збирання він запропонував технологію фотолітографії та гальванопластики, яка дозволяла буквально “вирощувати” мікроскопічні магнітні головки на кремнієвих підкладках. Це був перший у світі метод масового виробництва тонкоплівкових магнітних головок. Технічно це дозволило вирішити три фундаментальні завдання:

• Зменшення зазору: відстань між головкою та поверхнею диска зменшилася до мікронів, що підвищило швидкість передачі даних.
• Щільність запису: кількість інформації, яку можна було записати на квадратний дюйм, зросла в тисячі разів.
• Собівартість: процес став автоматизованим, що дозволило розпочати масове комерційне виробництво дешевих накопичувачів.

Саме цей винахід ліг в основу архітектури всіх сучасних жорстких дисків (HDD). Коли ви купуєте вінчестер чи використовуєте серверні стійки для дата-центрів, ви використовуєте базові патенти Романківа.

Мідна революція і сучасний чип

Тонкоплівкові головки були лише першою главою інженерної біографії Романківа. У 1990-х роках він долучився до іншого прориву, а саме впровадження міді замість алюмінію в мікропроцесорних з’єднаннях. На той час мідь вважалася “вбивцею напівпровідникових приладів” — вона проникала в кремній і руйнувала його електричні властивості.

Після роботи над тонкоплівковою головкою він поширив нову технологію на багато інших електронних компонентів. Пізніші розробки включали індуктори для перетворення енергії на мікрочипах та електрогальванічні фотовольтаїчні сонячні пристрої. Загалом Романків є співавтором понад 90 американських патентів і понад 150 наукових публікацій, а також відредагував 10 томів технічних симпозіумів.

Читайте также: Сын Труханова Фото: биография, личная жизнь и путь к успеху

Зв’язок з Apple та визнання в Залі слави

Винахід Романківа мав колосальний вплив на розвиток інших комп’ютерних брендів, зокрема Apple. Стів Возняк і Стів Джобс, створюючи свої перші комерційні комп’ютери, потребували компактних носіїв інформації. На початкових етапах Apple купувала жорсткі диски у сторонніх виробників, які використовували саме ліцензовану технологію тонкоплівкових головок IBM, розроблену українцем.

Стів Возняк особисто знайомий з Любомиром Романківим і під час однієї з зустрічей підкреслив, що без його технології персональний комп’ютер у звичному вигляді з’явився б набагато пізніше.

У 2012 році внесок українського інженера отримав найвище світове визнання. Любомир Романків став другим в історії українцем (після Ігоря Сікорського), чиє ім’я внесли до Національної зали слави винахідників США в Олександрії, штат Вірджинія. Там його портрет висить поруч із Томасом Едісоном, Ніколою Теслою, братами Райт та Генрі Фордом. На рахунку вченого патенти та наукові публікації, які сформували сучасну мікроелектроніку.

Визнання, яке тривало десятиліттями

Зала слави не єдина висока відзнака. Раніше Романків отримав медаль Перкіна від Society of Chemical Industry (1993), нагороду Вітторіо де Нора від Electrochemical Society та премію IEEE Morris N. Liebmann Memorial Award (обидві — 1994), а також звання “Винахідник року” від асоціацій інтелектуальної власності Нью-Йорку у 2000 та 2001 роках. У 2014 році його обрали іноземним членом Національної академії інженерії США за новаторство у галузі тонкоплівкових магнітних структур та електрохімічних технологій для виробництва мікроелектронних пристроїв.

У 2021 році внесок вченого визнала й Україна. Посол України у США Володимир Єльченко вручив Романківу орден князя Ярослава Мудрого в українському консульстві Нью-Йорка — найвищу державну нагороду, яку Україна присвоює іноземцям за зміцнення міжнародного престижу країни.

Патріотизм, Пласт та спадщина для України

Попри те, що Любомир Романків прожив більшу частину життя в Канаді та США, він ніколи не втрачав зв’язку з батьківщиною та зберіг бездоганну українську мову. Він став одним із головних рушіїв становлення Пласту в Україні після відновлення незалежності у 1991 році, фінансував українські освітні проєкти та заснував фонд для підтримки талановитих молодих інженерів.

Він часто наголошував, що українці мають колосальний інтелектуальний потенціал, але їм не вистачає вміння комерціалізувати свої ідеї. У своїх публічних виступах Романків завжди залишався жорстким критиком радянської системи, яка знищувала індивідуальну ініціативу винахідників, і закликав розбудовувати в Україні відкриту технологічну екосистему.

У Пласті Романків обіймав найвищу посаду — Начального Пластуна (Головного Скавта) організації. В останні роки він працював над автобіографічною книгою про те, як залишатися українцем у діаспорі.

93 роки на варті науки

Любомир Тарас Романків помер 27 червня 2024 року в штаті Нью-Джерсі у віці 93 років. Його смерть стала кінцем епохи, але не кінцем спадщини, адже кожен жорсткий диск, кожен сервер і кожен смартфон досі працюють на основі принципів, які сформулював інженер із Жовкви.

Любомир Романків довів, що українська інженерна думка здатна змінювати глобальний ІТ-ринок. Його історія — це не просто біографія успішного емігранта, а фундаментальний внесок у матеріальну культуру цифрового світу, який зробив інформацію доступною для кожного.

Читайте также: Один тег у Steam розкрив, що Resident Evil Veronica може зламати одну з головних традицій серії