Рецензія на фільм “Ваяна” / Moana

Десять років тому “Ваяна” стала одним із найтепліших і найщиріших мультфільмів Disney, а її продовження вийшло лише два роки тому. Саме тому новина про настільки швидкий лайв-екшен ремейк викликала чимало запитань. Чи справді ця історія вже потребувала нового переосмислення, чи студія просто вирішила скористатися черговою хвилею популярності добре знайомої франшизи?

Читайте также: Жовті шкільні автобуси, $15 000 та лист від президента Red Sox: що шотландці залишили Бостону після ЧС-2026

“Ваяна” / Moana

Жанр фентезі, пригоди, комедія
Режисер Томас Каїл
У ролях Катрін Лагая, Двейн “Скеля” Джонсон, Френкі Адамс, Джон Туї, Френкі Адамс
Прем’єра 9 липня 2026 року, кінотеатри

Події фільму розгортаються навколо юної Ваяни — доньки вождя невеликого полінезійського острова, яка з дитинства відчуває незрозумілий потяг до океану. Коли її рідний дім опиняється під загрозою через давнє прокляття, дівчина вирушає у небезпечну морську подорож, аби знайти легендарного напівбога Мауї та разом із ним повернути викрадене серце богині Те Фіті. Попереду на героїв чекають небезпечні острови, міфічні створіння, непрості випробування та пригоди, які назавжди змінять не лише їх самих, а й увесь світ навколо.

Коли у 2016 році на великі екрани вийшла перша “Ваяна”, навряд чи хтось очікував, що вона стане одним із найуспішніших нових мультфільмів Disney за останні роки. Здавалося б, звичайна пригодницька історія без культового першоджерела чи всесвітньо відомих персонажів. Проте стрічка дуже швидко закохала в себе мільйони глядачів завдяки своїй щирості, легкому настрою, яскравому світу, полінезійській міфології та харизматичним героям.

Водночас мультфільм не забував і про важливі сенси, розповідаючи про те, як важливо залишатися собою, не боятися труднощів і йти за покликом власного серця, навіть коли у тебе ніхто не вірить. Саме тому “Ваяна” однаково добре спрацювала як для дітей, яких підкорили барвиста анімація та гумор, так і для дорослих, які побачили у ній значно глибшу історію про дорослішання, відповідальність і пошук свого місця у світі.

У підсумку мультфільм зібрав майже 700 мільйонів доларів у світовому прокаті, здобув величезну армію прихильників, а розмови про продовження стали лише питанням часу. Щоправда, чекати на нього довелося значно довше, ніж багато хто міг припустити.

Сиквел з’явився лише у 2024 році. Це була все ще знайома “Ваяна” із яскравими пригодами, щирими героями, красивими піснями та тим самим легким настроєм, за який свого часу всі й полюбили оригінал. Але разом із перевагами прийшли й цілком очікувані недоліки. Історія стала помітно затягнутішою, у сценарії з’явилося чимало самоповторів, а окремі сюжетні ходи надто вже відверто будувалися на знайомих кліше. Критики зустріли мультфільм доволі стримано, хоча глядачі поставилися до нього значно тепліше.

Здавалося, що це буде логічне завершення історії Ваяни, але все змінили касові збори. Мультфільм несподівано став справжнім хітом, заробив понад мільярд доларів у світовому прокаті, і стало очевидно, що Disney навряд чи захоче так швидко відпускати настільки прибуткову франшизу. Щоправда, замість того, щоб одразу зосередитися на третій частині, студія вирішила піти іншим шляхом і взяти від цієї історії максимум уже зараз.

Моду на лайв-екшен ремейки Disney свого часу вивів на абсолютно новий рівень, коли довірив Джону Фавро “Короля лева”. Потім були “Ліло і Стіч”, “Як приборкати дракона” та багато інших знайомих історій. І кожен із цих фільмів мав власну причину для існування. “Король лев” майстерно зіграв на ностальгії: батьки, які виросли на оригінальному мультфільмі, повели до кінотеатрів уже своїх дітей. Так, ремейку не вдалося зберегти всю душу анімаційної класики, але фінансово це спрацювало бездоганно, бо ностальгія.

А ось із “Ваяною” ситуація зовсім інша. Друга частина вийшла буквально нещодавно, історія ще не встигла ні забутися, ні викликати відчуття ностальгії. Ба більше, фінал сиквелу досить прозоро натякає на продовження, тому глядачі швидше чекали третю частину, ніж покадровий ремейк першої.

Читайте также: Reflect Orbital отримала схвалення на запуск дзеркального супутника для збору сонячної енергії

Найбільша проблема лайв-екшену полягає у тому, що він банально втратив частину тієї харизми, яка була в оригінальному мультфільмі. Там персонажі здавалися значно яскравішими, живішими та емоційнішими, а їхні характери були настільки виразними, що закохували у себе буквально з перших хвилин. Тут же багато сцен працюють значно слабше. Особливо це стосується гумору.

Чимало гегів, які чудово сприймалися в анімаційному форматі, у реальному виконанні вже не викликають того самого ефекту. І це цілком логічно, адже мультиплікація дозволяє перебільшувати емоції, міміку, фізичну комедію та абсурдність ситуацій так, як живому кіно зробити просто не вдається. Через це частина сцен, які колись викликали щиру посмішку, тепер залишає радше легку усмішку, ніж справжній сміх.

Через це дуже швидко починаєш ловити себе на думці, що тобі цікавіше згадувати, як це виглядало в мультфільмі, ніж спостерігати за тим, що відбувається зараз на екрані. І саме це, мабуть, найбільше розчаровує.

Приємно здивували й музичні номери. Вони зовсім не перевершують мультфільм, але й не намагаються цього робити. Тут вони працюють трохи інакше. Якщо в анімації багато чого трималося на можливостях самого формату, то у лайв-екшені акцент зробили на постановці, харизмі акторів та енергетиці сцен.

З технічної точки зору до фільму теж не виникає серйозних претензій. Так, комп’ютерна графіка подекуди просідає, особливо коли мова заходить про окремі дрібні деталі чи деяких цифрових персонажів, але це швидше поодинокі моменти, ніж системна проблема. Натомість операторська робота чудово передає масштаб океану та красу островів, а музичний супровід вдало підтримує настрій практично кожної сцени. Усе це разом створює дуже якісний технічний рівень, який і рятує стрічку у ті моменти, коли сценарію вже банально нічим дивувати глядача.

Актори, варто віддати їм належне, справді стараються. Зрозуміло, що повторити емоції анімаційних персонажів один в один практично неможливо, та й не зовсім потрібно. Двейн Джонсон знову виглядає максимально органічно в образі Мауї. Видно, що він отримує задоволення від цієї ролі, а його природна харизма вкотре витягує чимало сцен. Катрін Лагаая теж приємно дивує. Вона не намагається копіювати мультяшну Ваяну, а створює власний образ, який підкуповує щирістю, добротою та живими емоціями. Їй віриш, за неї переживаєш, і саме це, мабуть, найголовніше.