Рецензія на фільм “Чорна скринька: Рейс 298” / Black Box: Flight 298

7 липня на цифрових платформах вийшов науково-фантастичний трилер з елементами горора “Чорна скринька: Рейс 298” від режисера “Пункта призначення 5” (2011) Стівена Куейла. В цьому огляді констатуємо, що скромна новинка не відкриває нові горизонти в межах жанру, але як разова розвага біля екрану — цілком згодиться. Про усі подробиці читайте далі.

Читайте также: Загроза для Starlink: Китай розсекретив мікрохвильову зброю на 100 ГВт

Плюси:

творці гарно тримають інтригу і не поспішають давати відповіді; хороший темп оповіді без просідань; стійке почуття, що тут витиснули максмум з наявних можливостей; загалом абсолютно компетентний жанровий зразок;

Мінуси:

шаблонність сюжету; картонні персонажі; бюджетна графіка, що подекуди ріже око;

6.5/10
Оцінка
ITC.ua

“Чорна скринька: Рейс 298” / Black Box: Flight 298

Жанр науково-фантастичний трилер, жахи
Режисер Стівен Куейл
У ролях Том Бріттні, Голлі Вайт, Бетсі-Блу Інгліш, Боадіка Ріккетс, Моллі Райт, Денні Мак, Кая Чан
Прем’єра цифрові сервіси (Apple TV+, Prime Video)
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Це був звичайний авіарейс компанії Vero Airlines, що прямував з Нового Орлеана до Сіетла. Усе як завжди: “рейс затримується”, вічно усім незадоволений тип з першого класу, симпатичні привітні стюардеси, дід, який сильно кашляє, через що поруч з ним некомфортно сидіти. Але кашель цей непростий, тож і спокою безтурботним пасажирам не буде.

Усе йде шкереберть, коли до дідового кашлю додається кров, а незабаром він помирає. Згодом ознаки загадкової інфекції починають проявлятися й в інших пасажирів. І ніби цього було мало, один з них, чоловік у скорботі на ім’я Джеремі, помічає у небі загадкові спалахи, які зовсім не схожі на блискавку та грають усіма барвами Каменів нескінченності.


Уже з самого початку при перегляді “Чорної скриньки” відчувається вайб “Пункту призначення”, недарма ж режисер Стівен Куейл ставив п’яту частину молодіжної саги про невгамовну смерть. Перед глядачем постає суцільна буденність, коли ніщо не пророкує лихо. Усі метушаться і займаються своїми справами, але по цей бік екрана ще на етапі аеропорту чудово розумієш, що приреченим буде непереливки. Зокрема, коли голос диктора монотонно сповістить про те, що рейс до Парижа затримується — символічне відсилання до першого “Пункту” для тих, хто “в темі”.

Чого у творців точно не відняти, то це вміння грамотно вибудовувати інтригу коштом натяків, при цьому вони не спішать піднімати завісу таємниці і правильно роблять.

В якийсь момент стрічка набуває рис виразної конспірології (одна з героїнь покоління зумерів не цурається натягнути на макітру шапочку з фольги). Особливо, якщо взяти до уваги текстовий пролог, у якому повідомляється про відмову відповідним управлінням цивільної авіації визнавати великий відсоток внутрішніх рейсів, які на тривалий час втрачають зв’язок із наземним контролем. За неофіційними свідченнями пілотів, ця цифра становить від 75 до 80%.

Читайте также: “Єдиний з іншим кольором майки”: чому воротарі на ЧС-2026 підтримують один одного навіть попри

Звісно, в рамках скромного за голлівудськими мірками фільму, бюджет якого склав усього $10 млн, Куейлу та сценаристу Стівену Саско, у творчому доробку якого два “Прокляття” та “Техаська різанина бензопилою 3D”, важко вивести свій концепт на принципово новий рівень. Важливо розуміти, яке саме кіно перед вами: ніякими одкровеннями тут не пахне, історія не передбачає маневрів для великих здивувань, а обмеженість ресурсів не дозволяє потішити глядацьке око видатними спецефектами.

Втім, запасу міцності у творців цілком вистачає, щоб їхній задум перманентно підживлював цікавість до того, що відбувається на екрані. Клаустрофобія, притаманна трилерам про авіарейси, напруга, що походить від невідомого та дійсно непогані твісти додаються.

За своєю зав’язкою “Чорна скринька” певною мірою нагадує те, з чого починався серіал “Штамм”, де пасажири літака також зіткнулися з таємничою смертоносною загрозою. Але у телевізійному шоу Ґільєромо Дель Торо та Чака Гоґана катастрофа відбулася вже постфактум, коли транспортний засіб приземлився. Тут же у нас події відбуваються в небі, що додає напруги оповіданню. Та й згодом обидва сюжети рухаються у зовсім інших напрямках. Хтось, можливо, знайде якісь аналогії з “Лангольєрами” Кінга.

Коли ж ми нарешті отримуємо відповіді на ті запитання, що давно зависли у повітрі, це трохи розчаровує своєю вторинністю та шаблонністю. Але не настільки, щоб прямо жалкувати про час, проведений біля екрану.

Про місцевих виконавців до ладу сказати нічого — надто широкими мазками намічені характери їхніх персонажів. Хіба що головний герой у виконанні Тома Бріттні отримав штрихпунктирну трагічну передісторію (і з нею пов’язаний один хороший момент у фінальному акті), тому і виглядає людянішим за інших. Що ще? Ну, стюардеси — гарні дівчата. До речі, попередньою роботою однієї з акторок, мова йде про Бетсі-Блу Інгліш, був британський фантастичний горор “Небесний монстр” (2023), і розповідалося там, ні за що не повірите, про літак в халепі та щось зловісне у хмарах.

“Чорна скринька” ледве спроможна чимось здивувати, але увагу таки тримає. Ви абсолютно нічого не втратите, якщо пройдете повз цієї стрічки. Однак і жалкувати про витрачений на неї час явно не доводиться.

Висновок:

Творці “Чорної скриньки” аж ніяк не беруться перевинаходити велосипед, але в рамках своєї вторинності вони по-хорошому почуваються доволі впевнено.

Читайте также: Рецензія на фільм “Людина війни” / Man of War

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *