4 червня на екрани повернулося велике, жахливе і тотально неполіткоректне “Дуже страшне кіно”. Шостий в рамках однойменної комедійної франшизи фільм, покликаний вкотре поглузувати над хітовими горорами, попкультурними трендами та віяннями останніх років. А це означає, що настав час протестувати на міцність гумористичний камбек братів Веянсів до витоків. Чи спроможна все ще зухвала команда добряче струсонути стерильне та пихате голлівудське кодло у своїй фірмовій манері? Розбираємося в нашій рецензії.
Читайте также: Юлія Шолудько Розлучення: подробности личной жизни и карьеры
Плюси:
незліченна кількість посилань та пародій на попкультуру, фільми жахів, сучасні тренди тощо; майже весь оригінальний акторський склад знову в зборі; для тих, хто в темі, тут точно буде з чого щиро пореготати; кумедна кінцівка;
Мінуси:
далеко не всі жарти дотепні та кумедні, а деякі з них — відверте сміття; випадковому перехожому на сеансі точно нічого робити; присутні самоповтори;
ITC.ua
“Дуже страшне кіно” / Scary Movie
Жанр комедія-пародія
Режисер Майкл Тіддес
У ролях Анна Феріс, Реджина Голл, Марлон Веянс, Шон Веянс, Локлін Монро, Дейв Шерідан, Шері Отері, Джон Абрагамс, Ентоні Андерсон, Кенан Томпсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2026
Сайт IMDb
Сюжет цього гучного балагана доволі простий. Хоча ні, навіть не так. Сюжет — практично відсутній. Але якщо такі згадки, як чуваааааак!, маленька потворна ручка чи гіперерекція Чарлі Шина для вас не порожній звук, то ви чудово знаєте, що тут це не баг, а фіча.
У всесвіт “Дуже страшного кіно” повернулися його брати-засновники, а разом з ними майже уся банда з оригінального фільму та всім відомий маніяк у чорному балахоні. Тепер він починає тероризувати доньок Сінді Кемпбелл та їхніх друзів. Тож старшому і молодшому поколінню варто об’єднатися, щоб дати відсіч вкрай знахабнілому негіднику.
Я знаю, що ви дивилися “Голий пістолет” минулого літа, тож радійте і грішники, і блаженні, адже цього року за вашу прихильність змагатиметься ще один жанровий важковаговик. Наступний пункт призначення — найближчий до вас кінотеатр. Хтось буде несамовито кричати та усміхатися. Хтось кликати на допомогу мамцю та казати “ноу” тому святу абсурду, що відбувається на екрані. Дехто вважатиме, що це не кіно, а якась рідка субстанція зі слабо пов’язаних між собою сцен. Інші — запевнятимуться, що потрапили у пастку місцевих вигадників, які намагаються зіграти на ностальгії та завоювати вашу довіру коштом гучного ляпаса всепоглинальній політкоректності.
Критики нове “Дуже страшне кіно” прогнозовано знищили. Але у випадку з творінням Веянсів це радше комплімент, ніж вирок.
Річ у тім, що шоста частина це вже така концептуальна, концентрована штукенція “для своїх”, що випадковому перехожому на цьому карнавалі не місце. Що для “необізнаних” — антиінтелектуальний мазохізм, то для фанатів — бальзам на душу.
Читайте также: Топ-камера та флагманська батарея: під виглядом Galaxy S27 Pro Samsung готує “Ultra в компактному тілі”
Веянси та усі причетні припинили так сильно покладатися на жарти, пов’язані, скажімо, з виділенням газів з кишківника. І за умови відданості жанру та франшизі, а також розуміння численних попкультурних, зокрема кінематографічних, соціально-політичних та ще бозна-яких контекстів, якими “Страшне кіно” буквально нашпиговане, можна отримати цілком реальне, нехай і дещо збочене задоволення.
Те, що хлопці чесно намагалися повеселити, не викликає жодних сумнівів. Інша справа — наскільки в них це вийшло.
Простіше кажучи, шостий фільм викликає двоїсті почуття. Бо, наприклад, жарт про косяк і вагіну — це смішно. Про претензійність “Воно” (2014) Девіда Роберта Мітчелла — дотепно. Пародія на усім відомий боді-горор хіт з Демі Мур — топ. На “Зброю” — теж непогано. Намагання познущатися з “Майкла” — вже значно гірше. А от звернення до “Жахаючого” — взагалі непотріб і крінж.
Веянси полінувалися покликати Шеннон Елізабет, але не забули дістати із засіків Кармен Електру, яка 26 років тому відкривала франшизу. Вони вручили Анні Феріс два вражаючих своїми розмірами ділдо замість канонічного джонуіківського олівця, однак так і не змогли вирішити, що робити з власними персонажами, окрім як знову одного з них виставити дегенератом з одвічним косяком у зубах, а іншого — латентним геєм. Епізодична медпрацівниця-любительниця фалафеля вийшла в рази колоритнішою за двох йолопів, не в останню чергу завдяки чудовому українському дубляжу.
Зрештою, брати насипали побільше доречного метанаративу, бо ж треба відповідати стилю основного джерела для своїх насмішок. І кінцівка вийшла справді ефектною.
“Дуже страшне кіно” знову намагається бути сміливим, провокаційним та зухвалим, але місцева машина жартів нагадує американські гірки, які обов’язково зійдуть з рейок. Хоча давайте будемо чесними, так було завжди. Це стовідсоткова річ суто для своїх. Тих, хто пильно стежить як мінімум за двома паралельними франшизами — “Криком” та Scary Movie, та фільмами жахів загалом. Але таки з застереженнями: важко уявити, що б Веянси зробили з тими, хто віддає перевагу третій, четвертій та, якщо такі існують, п’ятій частинам замість створених ними перших двох.
Висновок:
Якщо вам близький вайб автентичного “Дуже страшного кіно”, цей фільм не повинен розчарувати. Всім іншим слід бути обережними — для не шанувальників грубого гумору перегляд може перетворитися на тортуру.
Читайте также: Xiaomi випадково розкрила форм-фактор нового складного смартфона через власну оболонку HyperOS
