Рецензія на фільм “Голодна паща” / Hungry

Наприкінці червня відбувся цифровий реліз горора/трилера про виживання Hungry (в українському інтернеті гуляє неофіційна локалізація “Голодна паща”), у якому вороже налаштований бегемот береться шматувати компанію туристів. Що вийшло з цього нехитрого задуму та як він був реалізований на екрані — читайте далі.

Читайте также: Новий рекорд Windows 11 у Steam — понад 70% ринку у червні: Linux втрачає позиції

“Голодна паща” / Hungry

Жанр жахи, трилер про виживання
Режисер Джеймс Нанн
У ролях Медісон Девенпорт, Трейсі Боннер, Хоакім де Алмейда, Мішель Куріель, Саманта Кофлан, Олівія Бернстоун, Джим Мескімен
Прем’єра цифрові сервіси
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Молодій дівчині Сістін нарешті вдалося вирватися у відпустку в Новий Орлеан разом зі своєю кращою подругою Ганною. Телефонна звістка про звільнення змушує Сістін прогнутися під бажання Ганни добряче погуляти, тож у хід йдуть текіла, коктейлі, танці до ранку. Мимохідь дівчата знайомляться з гідом Родріго і домовляються про екскурсію болотами Луїзіани, щоб разом з іншими туристами повитріщатися на місцеву зірку — величезного алігатора Біг Бена.

Наступного, не дуже доброго, ранку подруги та ще кілька поціновувачів дикої природи вирушають у захопливу річкову подорож в пошуках Біг Бена. Але що вони виявляють натомість? Нещасного плазуна буквально роздерли на шмаття, і той, хто це зробив, явно налаштований провернути те саме з куди менш грізними людиськами. Відтоді розпочнеться їхня відчайдушна боротьба за виживання.

Якою тільки живністю, що водиться у заболоченій місцевості чи в глибокому синьому морі, вже не намагалися нас налякати кінороби. Починаючи з хрестоматійних “Щелеп” Спілберга і закінчуючи відвертим екслотейшеном на кшталт яких-небудь “Риб Франкенштейна” чи “Зомбі-бобрів”, що зазвичай оминають великі екрани та виходять одразу на відео.

Серед постійних порушників спокою розслаблених відпочивальників та туристів, де, зі зрозумілих причин, нерідко зустрінеш красунь у бікіні — страшні акули, кусючі алігатори/крокодили, вороже налаштовані піраньї, в окремих випадках — виразно комп’ютерні анаконди.

За написання та постановку амбітного задуму взявся Джеймс Нанн (майже Джеймс Ґанн!) — не бозна-який кінематографіст, що усе життя животіє у кіно категорії Б. Серед його робіт — бойовики зі Скоттом Едкінсом, а також два фільми франшизи “Морський піхотинець”. Торік у нього вийшов екшн-трилер “Дика кішка” з Кейт Бекінсейл у головній ролі, але з жалем мусимо констатувати, що кращі часи зірки “Іншого світу” канули в Лету. Є у творчому доробку Нанна і тематично близький “Щелепи: Зіткнення” (2022), втім, рейтинги цього шедевру вельми промовисті.

Читайте также: Україна вперше дозволила експорт бойових дронів: 2000 FPV-квадрокоптерів F10 вже прямують до США

Досягненням тут слід вважати те, що у першій половині ніхто не збирається зловживати присутністю звіра-антагоніста. Навпаки, автори будують оповідання за спілбергівськими заповітами, витискаючи максимум напруги з помітно скромних можливостей. Герої, за усіма жанровими канонами, опиняються в екстремальній ситуації, і не вболівати за них неможливо. Причому поводяться вони цілком природно: панікують, помиляються, але не виглядають клінічними ідіотами.

Гіпопотам же втручається лише напівнатяками і не більше: то він, незримий, переверне човен, то нагадає про свою присутність загрозливими бульбашками, то ледь помітно визирне з-під води.

Нанн керується золотим правилом фільмів жахів (або обмеженістю бюджету, але who cares) — тримати загрозу під напівпрозорою завісою та тим самим сіяти ще більше напруги. Так у 70-х робили адепти старої школи — знову ж таки, хоч той же ранній Спілберг, хоч Тоуб Гупер у “Техаській різанині бензопилою”.

Проблеми у фільмі починаються рівно тоді, коли перед глядачем на повний зріст постане розлючена тварина. Тим самим стрімко порушиться дбайливо вибудувана атмосфера, а події на екрані набудуть справді фантастичних обертів. І це не комплімент. Хай би як англійська Вікіпедія не намагалася запевнити нас, що творці використовували практичні ефекти, але там, де довелося вдатися до цифрової туші, це дуже помітно. І далеко не з кращого боку.

“Голодна паща” — точно не найгірше кіно про хижих мешканців озер-річок-океанів навіть у цьому році. Але й від почуття того, що це міг бути значно кращий фільм, позбавитися важко.