Справжні "зоряні війни": повітряні мотоцикли і аеробаггі можуть з'явитися в арсеналі ЗСУ

Керівник оборонного кластера Brave1 Андрій Гриценюк оголосив, що Україна починає вивчати можливість розробки повітряних мотоциклів та аеробаггі для швидкої доставки піхоти на бойові позиції. Ідея поки на стадії обговорення, але її джерело — цілком прагматичне: сучасна передова вбиває людей ще на підходах, і кожен рух наземними засобами чи пішки залишається болісно помітним. Потенційні розробки можуть отримати грантове фінансування через Brave1 — ту саму платформу, яка вже вивела на фронт тисячі дронів і десятки наземних роботизованих комплексів.

Читайте также: 40 років на одну гру: найдовші розробки в історії відеоігор

Проблема, яку хочуть вирішити

Гриценюк озвучив задум під час Brave1 Advantage — масштабного заходу, де Міноборони і Мінцифри одночасно представили оновлену грантову програму з 53 новими технологічними пріоритетами. Аеробайки потрапили в той самий пакет, що й гуманоїдні роботи, лазерна ППО і мікрохвильова зброя.

Ключова технічна деталь, яку він позначив: аеробайки можна зробити дистанційно керованими або частково автономними — щоб після висадки піхоти апарат самостійно повертався на базу.

І справді — доставка особового складу на передові позиції — хронічне вразливе місце сучасної тактики. Броньовані машини добре помітні для розвідувальних дронів і тепловізорів. Піший рух — повільний і небезпечний. У щільному дроновому середовищі навіть короткий відкритий маршрут стає смертельним ризиком.

Читайте также: WhatsApp створює власну альтернативу хмарним резервним копіям для користувачів iPhone

Що вже є у світі: від стартапів до прототипів

Ідея повітряного мотоцикла не нова, але лише останніми роками вона почала наближатися до реальності. Кілька компаній вже показали справжні прототипи.

• Найгучніший — Volonaut Airbike польського інженера Томаша Патана, відомого також як творець Jetson ONE. Аеробайк важить лише 30 кг — у сім разів легший за звичайний мотоцикл — і розроблений із вуглецевого волокна та 3D-друкованих елементів. Порожня маса — 30 кг, максимальна швидкість у FAA-комплаєнтній версії — 102 км/год. Прототип уже виконував реальні польоти над гірськими долинами і лісами. Повний аеробайк оснащений потрійно резервованим бортовим комп’ютером для стабілізації, може злітати і приземлятися вертикально, а заправка займає близько хвилини — апарат здатний працювати на авіаційному паливі Jet-A, гасі або дизелі.
• Jetson ONE — інша розробка того ж Патана, вже у комерційному виробництві. Одномісний електричний мультикоптер із відкритою кабіною, вісьмома двигунами і максимальною швидкістю 100 км/год продається за $128 000. Час польоту на одному заряді — близько 20 хвилин.
• Speeder від JetPack Aviation — американська розробка, орієнтована на військове та рятувальне застосування. Турбінний апарат коштує $380 000, розрахований на швидкість близько 100 км/год протягом 30 хвилин.
• Японська A.L.I. Technologies виготовила гібридний аеробайк XTurismo, який вже перебуває в обмеженому виробництві — але коштує близько $800 000 і поки нелегальний для використання в жодній країні.

Чому це складно: п’ять перепон між ідеєю і фронтом

Ентузіазм Brave1 — зрозумілий. Але реальність ринку особистих літальних апаратів стримує: жоден із існуючих прототипів досі не вийшов на масове комерційне виробництво, не кажучи про військове. Саме тому Гриценюк говорив про власну розробку через гранти Brave1, а не закупівлю готових рішень. Логіка — та сама, що й з FPV-дронами у 2022-му: взяти ідею зі світового ринку, адаптувати під бойові реалії, здешевити і масштабувати. Аналітики виділяють кілька системних проблем.

По-перше — це ціна: навіть найдоступніший Jetson ONE коштує $128 000 за одиницю; Speeder — $380 000. По-друге — час польоту: електричні версії тримаються в повітрі 20–30 хвилин, що критично мало для тактичних завдань із необхідністю повернення. По-третє — помітність: аеробайк у польоті — чудова ціль для FPV-дрона або кулеметника. По-четверте — РЕБ: якщо апарат автономний або дистанційно керований, він стає вразливим до радіоелектронного придушення — тієї самої проблеми, яку Ukrainian Defense Tech вирішує на інших платформах. По-п’яте — масштабованість: усі існуючі виробники випускають одиниці або десятки машин на рік.

Аеробаггі: менш кінематографічно, більш реалістично

Поруч з аеробайком Гриценюк згадав аеробаггі — концепцію, яка в бойовому контексті може виявитися практичнішою. Мультикоптерна платформа з кабіною, здатна перевозити двох-трьох бійців із спорядженням на кілька кілометрів на малій висоті — нижче радарного виявлення — і повертатися автономно. Такі концепти існують у проєктній документації кількох американських і китайських компаній, але жоден із них не пройшов польових військових випробувань.

Якщо Brave1 запустить грантовий конкурс у цьому напрямку, це буде, ймовірно, перша в світі державна програма фінансування бойових аеробаггі — у країні, де технологічний цикл від прототипу до фронту може займати менше року.

Читайте также: Microsoft видалила обліковий запис користувача після зламу з даними за 25 років та іграми на тисячі євро

Джерело: Militarnyi